Сторінки згорілого щоденника

Частина 24

Спершу вони сиділи в кімнаті мовчки, а тоді розговорилися. Ньют та Томас відправилися спати вже під ранок. Обидва позасинали з усмішками на губах, думаючи про те, який чудовий вечір у них вже ж був. Томас пишався тим, що зміг хоч трішки підняти настрій друзям.

                                   ***

Томас прокинувся у дивній кімнаті, освітлена лише маленькими жовтими лампами. Його руки були прив'язані до спинки ліжка на якому він лежав. Він оглянув кімнату, біля дверей стояли двоє, в них він розгледів Ньюта та Терезу. Вони дивилися на нього, очікували його слів.

- Ньют, допоможи мені. - прохрипів Томас намагаючись звільнити руки.

Тереза зникла. Без жодного звуку, просто розчинилася в повітрі. Та хлопець не звернув на це увагу. Ньют став підходити до нього, з його вуст не сходила грайлива усмішка. Він розв'язав Томаса та запропонував води, яка стояла на шавці біля ліжка.

- Дякую, - сказав Томас приймаючи воду. - що це за місце?

- Пий воду, я тобі все розкажу. - казав Ньют з дивакуватою усмішкою.

Томас зробив декілька ковтків, але від цього не стало легше, спрага посилилася.

- Це місце ніщо інше як твоя уява, Томас, це сон, який може стати реальністю, якщо ти цього забажаєш.

- Що ти маєш на увазі?

Температура в кімнаті немов зросла, Томас відчував, що тут стало дуже спекотно, і в доказ цьому був виступивший на лобі, скронях, грудях та спині, усюди де тільки можна, піт.

- Боже, як тут спекотно, Ньют, треба забиратися звідси. - торохкотів Томас, але не зміг підвестися з ліжка.

Його тіло ослабло, дихання пришвидшилось, стало більш рваним та різким. В очах темнішало, а в голові неначе був туман. Він не міг ні про що думати, здоровий глузд на прощання махав йому здалеку і потрохи все більше віддалявся. Залишаючи його, безпорадного, наодинці з людиною, яка верзе казна-що.

- Розслабся, Томасе, все що тут відбувається, залишиться тут, між нами. Якщо ти звісно, захочеш цього сам. - гіпнотично промовляв Ньют.

- Що було у воді, Ньют? Чому мені так погано? - спитав Томас сподіваючись на правдиву відповідь.

- Погано? Тоді я зроблю так, щоб тобі було добре. - сказав він та сів зверху на пах Томаса.