Сторінки згорілого щоденника

Частина 14

Вони зупинилися, перед в'їздом в тунель стояли старі та побиті автівки, що загорожували їм шлях. Почерзі усі вони вийшли з машини.

- Доведеться йти пішки. - промовив Хорхе і повільно рушив вперед.

Ліліт помітила, що Бренда почувала себе не дуже, її іноді хитало, шкіра була настільки блідою, що здавалось вона помирає. Її очі трішки потемнішали, але дівчина продовжувала йти і мовчала. Вони озиралися навкруги, як тут почали стріляти.

- Ховайтеся! - кричав Хорхе.

Вони сховалися за машини, з-за тієї де була Ліліт, було видно лише Томаса та Хорхе, тому вона не знала де і що з іншими. Постріли припинилися.

- Всі цілі? - крикнув Томас і відлуння рознеслося, напевно, по всій території.

- Ми цілі. - відгукнувся Фрай.

- Хтось бачив звідки були постріли? - запитав Ньют не виходячи з укриття.

- Це все виродок Маркус! - випалив Хорхе. - Завів нас в пастку.

Томас обережно визирнув з укриття і постріли відновилися на деякий час.

- Що робити? - спитав він.

- Потримай, - він віддав Томасу якийсь пристрій. - їх треба відволікти, пригутойся кидати. - Хорхе звернувся до інших. - Увага, приготуйтесь бігти до Берти, і затуліть вуха! - а тоді знову до Томаса. - Готовий? Один, два..

- Руки! - загорлала якась дівчина зі зброєю в руках, Хорхе озирнувся. - Не з місця! Я кому кажу! - Томас та Хорхе опустили пристрій. - Піднімайтесь. Хутко.

Вони піднялись та стали відходити назад.

- Ви двоє, піднімайтесь! - вона вказала на Ньюта та Мінхо.

- Швидко! - додала інша дівчина.

Інші почати виходити, Ліліт вийшла останньою. Руки у всіх були підняті.

- Повільно. - мовила білявка.

Дівчина з чорними дредами якось дивно дивилась на когось з них.

- Аріс? - невпевнено спитала вона.

Хлопець здивувався, та й інші теж, а тоді дівчина зняла з себе маску.

- Боже мій, Гаррієт?! - Аріс вийшов вперед.

- Господи, - дівчина кинулась до нього та обійняла. - якого біса ти тут робиш?

Підійшла і інша дівчина.

- Соня. - промовив Аріс і вони обійнялись з білявкою.