Частина 13

79 5 0
                                    

На вечір вони знайшли для себе укриття та розпалити багаття. Цього вечора ніхто вже не посміхався. Вінстон був чудовою людиною і його, як і інших, втрачати не хотілось. Але життя непередбачуване, а смерть ще й дуже підступна, вона забирає тих хто на це не заслуговує. Забирає таких чудових людей як він.

- Я гадав, що у нас імунітет. - раптом сказав Мінхо тим самим порушуючи тишу.

- Схоже, що не у всіх. - промовила Тереза.

- Якщо Вінстон заразився, отже ми теж можемо. - прикро визнав Ньют.

- Ніколи не думав, що скажу це, - зі сльозами на очах сказав Фрай. - але я сумую за Ґлейдом.

Більше ніхто нічого не казав. Тишу розрізав лише тріск напівзгорілих дошок. Першою заснула Тереза, що лежала праворуч від Ньюта. Один за одним хлопці почали засинати. Не спали лише Ньют і Ліліт, що сиділи поруч. Вони все дивилися на вогонь, який вже потроху згасав. Помаранчеві язички полум'я повільним танцем спускалися вниз, стаючи темнішими, а тоді й зовсім зникали, стаючи яскравим помаранчево-чорним вугіллям.

- Як гадаєш, хто з нас може бути наступним? - раптово запитала дівчина.

- Не знаю, але я не хочу щоб це повторювалось. - так само тихо відповів Ньют.

- Головне дістатися правої руки, а там ми вже будемо в безпеці. - промовила дівчина.

- Я тобі вірю, але вже пізно, лягай спати. - подивившись на неї сказав Ньют.

Ліліт кивнула і відкинулась назад. Деякий час вона лежала з відкритими очима і дивилась Ньютові в спину, а тоді заплющила очі. Дівчина згадувала минуле. Той перший день у Ґлейді, знайомство з Ньютом, вереск Томаса біля проходу в лабіринт. Тепер це її тішило. Про Галлі, Чака, Вінстона та Джефа, залишилися лише спогади. Вона більше не хоче втрачати нікого, тому ніщо не зможе її налякати більше, ніж загроза близьким їй людям. Нехай тепер страх боїться її, а вона буде дивитися йому в очі і хоробро стояти перед ним. Залишилося сподіватися, що вона так і буде робити. Дівчина майже заснула, коли почула приємний голос Ньюта.

- Я знаю, що ти не спиш. - промовив хлопець і озирнувся до неї, вона цього не бачила, але відчула його проникливий погляд.

- Звідки? - розплющивши очі спитала дівчина.

Ньют зітхнув, а тоді відповів.

 Сторінки згорілого щоденникаWhere stories live. Discover now