Частина 22

81 6 0
                                    

З того інциденту з Ньютом, минуло вже декілька днів. Томас іноді думав, що хлопець його почав уникати, хоч і підстав для цього не було. Йому здається, що зараз їм би не завадило якось розважитися та зняти напругу, яка вже довго сидить в них. Так, зараз не той час щоб розважатися, але принаймні це ненадовго допомогло б розслабитися, позбутися зайвих думок та морально відпочити від вічного хвилювання за друзів.
 
Томас сидів в кімнаті, разом з ним там був ще й Фрайпан, але той як завжди мовчав. Хлопець майже і не розмовляє, лише при розмові о Мінхо і його порятунку. Думки про якусь розвагу для них не покидали його. Він підвівся з ліжка і вийшов з кімнати, де одразу ж натрапив на Ньюта, який стояв посеред кімнати та застиг у одній позі, підпираючи підборіддя рукою.

- Гей, Ньюте, у тебе все добре? - поцікавився Томас роблячи крок до нього.

Ньют смикнувся на кинув швидкий погляд на Томаса, який відволік його від роздумів.

- Так, я в нормі, дякую, Томас. - знаходячись наполовину у роздумах відповів хлопець, роблячи крок за кроком назад до дивану, доки не врізався у його спинку стегнами.

На щастя пляшок там не було і він не впав як минулого разу, Ньют лише сів на диван та заплющивши очі, відкинув голову на спинку.

- Слухай, Ньют, ти не знаєш де Ліліт? - вирішив спитати Томас.

- Десь на вулиці. - ліниво відповів хлопець не розплющуючи очей.

Томас кивнув самому собі та вийшов на двір, де деякі чоловіки про щось розмовляли та реготіли. Хлопець став видивляти сестру і на диво швидко її знайшов, вона сиділа на холодному піску, неподалік від води. Не довго думаючи він пішов до неї. Томас сів поруч одразу ж як прийшов.

- Не холодно? - тихенько поцікавився хлопець.

- Не дуже.

- Чого ти тут сидиш? Ще захворієш. - Томас відчув яка прохолода йде від піску, на якому дівчина сиділа вже достатньо довго щоб захворіти.

- Не захворію, не хвилюйся. - дівчина всміхнулась та глянула на брата. - Що сталося?

- Чому одразу сталося, я що не можу просто захотіти поговорити з рідною сестрою? - припіднявши брову спитав Томас з ледве помітною усмішкою на вустах.

- Томасе, я тебе дуже добре знаю, я по очам бачу, що ти хочеш мені щось розповісти.

- Гаразд, може це зараз пролунає якось по дурному, але мені здається, що це просто необхідно зараз. - попередив Томас та змовк.

 Сторінки згорілого щоденникаWhere stories live. Discover now