Сторінки згорілого щоденника

Частина 20

Ліліт повільно йшла до головного корабля. Дівчина вже не пам'ятала, коли востаннє Ньют щиро та дзвінко сміявся. За цей місяць він так занурився в себе, що навіть майже не приймає участі у розмовах, коли вони всі разом збіраються у кімнаті. Звісно вони проводять час разом, спілкуються та діляться своїми думками чи переживаннями, або просто мовчать, але цього замало для того Ньюта, якого вона зустріла в Ґлейді.

Дівчина увійшла в саму першу кімнату, де вони збираються для планування, та застигла у проході. Те, що вона побачила її вразило. На підлозі лежав Ньют, а зверху, опершись руками обабіч від його голови, нависає Томас. Блондин щось шепоче йому, та хлопець наче й не чує. Він роздивляв Ньюта так наче бачив вперше, часто кидаючи погляд на вуста хлопця, а може їй це просто здалось. Томас нарешті піднявся на ноги та допоміг підвестися Ньютові.

- Дякую. - сказав Ньют так тихо, що Ліліт ледве розчула.

Хлопець не наважувався поглянути в очі Томасу, він дивився на щось позаду нього. Ліліт послідкувала за його поглядом та побачила темну пляшку, на якій скоріше за все хтось з них послизнувся. Здавалося, Ньют зараз щось скаже, та він лише поглянув у її бік, наче відчув присутність дівчини. Та дівчина пройшла вперед, начебто тільки-но прибула і нічого не бачила.

- Привіт, про що розмовляєте? - заговорила першою дівчина, зробивши все для того щоб вони повірили, що вона нічого не бачила.

«Я ввечері тебе допитаю, Ньюте» – подумки додала дівчина.

- Та ні про що, я вже маю йти, забув зробити дещо. - швидко проговорив Ньют та поспішив забратися з кімнати.

Ліліт провела хлопця поглядом, як і Томас, а тоді подивилась на брата.

- Навіть не питай! - попередив Томас, який по усмішці дівчини схоже зрозумів, що вона щось таки бачила.

Хлопець пішов до, спільної з іншими хлопцями, спальні, лишивши дівчину на самоті.

«Гаразд» – подумки відповіла вона йому, все ще посміхаючись.

Дівчина як і збиралась пішла у кімнату, де нікого, як вона і думала, не було. Ліліт лягла на ліжко та заплющила очі. Зараз не було сенсу бігти за Ньютом щоб він розповів їй все, бо він це зробить ввечері сам, коли вони знов будуть гуляти. Йому зараз напевно краще побути наодинці з самим собою, бо наскільки їй відомо, Ньют сьогодні нічого не планував робити.