До Албі пішли не всі, іншим було наказано залишатися, щоб не налякати чоловіка. Ліліт вирішила залишитися, нехай краще вони самі з ним розберуться, а їй вистачило і того разу.
Ліліт сиділа на своєму гамаку, чекаючи, доки вони повернуться. Їй кортіло дізнатися, що з Албі, чи в порядку він, але сміливості піти туди чомусь забракло. Вона не така як Томас, не така навіжена, в ній не прокидається страх, коли вже пізно. Хоча, можливо, все ще попереду, можливо, вона себе ще проявить якоюсь божевільною витівкою. Почався галас, ґлейдери збігалися біля проходу у лабіринт. Панічно, щось кричали один одному.
- Двері не зачинаються! - кричав хтось, але вона не могла зрозуміти хто саме.
Дівчина теж пішла до кам'яних воріт, які і справді були відчинені, хоча в цей час вже мало б бути навпаки. На галас прибігли Томас, Ньют, Галлі і інші хто був у хатині медбратів, не було лише Албі.
- Що сталося? - запитала Ліліт у хлопців.
- Двері не зачиняються, а вже час, вже майже сіло сонце - швидко відповів Вінстон.
Вони почули гучний, ріжучий по вухам звук, а тоді земля під ногами завібрувала. Це відчинилися ще одні двері, про існування яких, напевно, не знав ніхто. Цей гуркіт повторився ще двічі. Ліліт була нажахана, хоча нічого ще не сталося, якщо не рахувати цього. Тепер їм немає де сховатися, ґривери нападуть зусібіч. Томас почав віддавати доручення іншим, взявши на себе роль головного. Галлі кричав, щоб всі тікали до лісу та ховались там, але вже через п'ять хвилин ґлейдери тікали звідти, вони кричали і далеко не всі повернулись.
- Ховайтесь - волав Томас, але це почали робити і без нього.
Люди розбігалися хто-куди. Ліліт відстала від усіх, застрягнувши посеред Ґлейду, обдумуючи куди бігти. Паніка не давала їй нормально мислити. Дівчина побігла вперед. Озирнувшись, вона побачила, що за метрів десять від неї ґривер. І він її теж побачив.
«От лайно! - подумала дівчина прискорюючись. - Ну чому мені так щастить?»
Ліліт побігла до лісу, поки ґривер дихав їй у спину. Вона забралась на верхівку дерева і стала чекати. Коли ґривер був поруч, дівчина затримала дихання. Він винюхував, прислуховувався, дивився, але ніяк не міг знайти її, тому побіг далі. Дівчина полегшено видихнула та стала тихенько спускатися. Їй неймовірно пощастило, хоч вона й не розуміла чому, адже він біг просто позаду. Проте тут лишатися не можна, треба знайти інших чи хоча б якесь сховище.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сторінки згорілого щоденника
FanfictionЖиття в Ґлейді було спокійним. Однак настав час прибути новому хлопцю, але він не один. Дівчина на ім'я Ліліт була з Томасом. Вони схожі і різні водночас. У кого закохається Ліліт, і чи буде вона з ним? Кого обере Томас? Кохану дівчину, чи закоханог...
