Сторінки згорілого щоденника

Частина 29

Вона ніколи не помічала як тут гарно, мов дзеркальна поверхня море, майже справні кораблі велетенських розмірів. Ліліт ніколи не звертала увагу на ще один корабель, що знаховся в воді, ну точніше на половину в воді, поруч з невеликою скалою. Цьому кораблю вже ніщо не зарадить. Ніколи не помічала вона і природи, що все ж таки тут була присутня, більше до води. Маленька зелена трава, що вкривала невелику ділянку землі, яку не вкрив пісок. Навіть декілька дерев тут все ж були присутні, невеличкі, але були.

Скоріше за все, поки кораблі будуть підготовлювати до відплиття, дітей, а можливо і інших, перевезуть до покинутого за горою селища, яке знайшов Вінс приблизно місяць тому. Можливо саме зараз, Томас і Ньют питають у Аріса про Мінхо. Дівчина відчувала, цей корабель рушить без неї, без них. Томас як тільки дізнається де він, одразу ж піде за ним. Вона, напевно, занадто добре знала його характер, і знала, він не відступиться. Що б їх попереду не чекало, вони або звільнять Мінхо, або загинуть.

Ліліт прийшла як раз тоді, коли в кімнату заходив Томас, а отже, вона нічого не прогавила. Хлопець був знервований, і явно вже щось задумав, проте боявся, що вони не підтримають його рішення. Хлопець підійшов до столу, на якому вже лежала карта.

- Слухайте, його треба витягувати... - почав говорити Томас, проте його одразу ж перебив Вінс.

- Це безглуздя! Ми планували це десь пів року, я не хочу ризикувати цими дітьми. Піти в "ПЕКЛО", це самогубство! Змирися з тим, що його вже не врятувати! - заперечує Вінс.

- Так, я знаю, це небезпечно, проте я не можу його там кинути! - напосідав Томас, який знав, що принаймні одна людина в цій кімнаті на її боці.

Вінс промовчав, він не хотів більше нічого пояснювати, все одно сенсу не було. Чоловік просто стояв і дивився на них, на впевнені обличчя в тому, що Томас має рацію. Крім Гаррієт, адже її тут не було, вона зараз зі своїми друзями, і ризикувати заради них вона знов не буде.

- Аріс, казав щось про місто, що це значить? - спитав Ньют пригадуючи слова хлопця.

- Я гадала всі міста зруйновані. - здивувалась Ліліт.

- Виходить, що не всі, одне місто стоїть неушкоджене, - спокійно мовив Вінс. - але його, напевно, вже захопили заражені.

Томас уважно вивчав карту та про щось думав, проте ані слова з його губ не зірвалося. Вінс вирішив, що питання нарешті закрито, тому пішов геть, залишаючи їх самих. Хорхе теж відвів Бренду кудись, залишаючи їх вчотирьох. Фрай дивився на кожного з них по черзі, очікував хоч якихось слів, проте їх не було. Фрай пішов, слідом пішов і Ньют. Томас стояв спершись руками об край столу та схилив голову.