дякую, за все...

святкування.

Женя викликав таксі й швидко сів, хлопці поїхали додому.
— Як концерт?
— Добре, дуже дякую.
— Можна запросити Миколу й Антона?
— Як хочеш, я поки піду писати книжку.
— Так, стоп. Ти пишеш нову книжку, й мені не сказав?
— Я пишу про серійних вбивць, попросили зробити правки.

У цей момент прийшли Антон й Микола, з ромом.
— Спартаку, з днем народження!
— З днем народження тебе!

Хлопці подарували Спартаку набір для стрімінгу.
— Це від мене з Миколою, ти казав що хочеш почати вести стріми.
— Дякую, хлопці.
— Спартаку, можна ми в тебе на кухні по п'ємо?
— Робіть що хочете, просто кухню не рознесіть.
— Дякую, ми не будемо тебе турбувати.

Через годину, Спартак закінчив правки у книзі, й відправив її на огляд комісії, після цього він вирішив набрати собі глечик води, щоб був біля столу.
— Що ви тут?
— Класно.
— Антон, подай будь-ласка води у бутлі.
— Спартаку, що робиш?
— Відправив книжку, я бачу ти не пив.
— Вирішив не пити, тобі допомогти з стрімами?
— Якщо не складно, то так.

Антон узяв усю апаратуру й почав завантажувати застосунки для роботи усього.
— Які ігри будеш скачувати?
— Хочу про вампірів, я у дитинстві грав в неї, я вже скачав.
— Чекаю дебюту на Твіч.
— Дякую.
— Я піду, дали велике замовлення, треба робити.
— Добре, я піду до Жені й Миколи, посиджу води поп'ю.

Спартак пішов на кухню, щоб посидіти з хлопцями.
— Спартаку, що ти?
— Добре.
— Пити будеш?
— Ти забув, я ж не п'ю.
— Вибач, я забув.
— Женя, йди додому, я спати хочу.

Спартак викликав таксі, й спустився щоб посадити Женю, й заплатив, та попросив щоб таксист його провів до дверей.
— Проведіть його будь-ласка до дверей.

Ранок. Спартак прокинувся та написав Жені, щоб дізнатися, чи з ним все добре.