дякую, за все...

депресія.

— Ти останнім часом, якийсь сумний, щось сталося?
— Спартаку, все добре.

Спартак сів поряд й поклав руку на коліно, й почав гладити.
— Жень, не ламай мені душу, що сталося? Може я щось не те сказав? Скажи, хоч щось.
— Мені погано.
— Як саме? Болить щось, чи в душі погано? Кажи, якщо щось. Може в магазин сходити?
— Як хочеш.

Спартак з сумним лицем накинув сумку, й пішов в магазин. З нього він вийшов з двома величезними пакетами різної їжи, яку полюбляє Женя.
— Я вдома, тримай.
— Що це?
— Я купив смаколиків які ти любиш, можливо піднімуть настрій.
— Дякую.
— Хочеш, подивимося фільм, чи якесь відео?
— На твій розсуд.

Спартак пам'ятає улюблені фільми Жені, й увімкнув Гаррі Поттера.
— Це Філософський камінь?
— Так, твій улюблений.

Женя почав розбирав пакет й дістав улюблені цукерки.
— Ти пам'ятаєш мої улюблені цукерки?
— Так.
— Й носочки з Житомиру...
— Хочеш, поїдемо, куди захочеш.
— Як хочеш.

Спартак взяв телефон й подивився ціни на квитки.
— Збирайся, через годину їдемо.
— Куди?
— Секрет.

Через 15 хвилин хлопці були вже на сумках.
Вже через пів години, вони були в поїзді.
- Ось це твоє місце, я взяв індивідуальний на 2 людей.

Ранок. Пара приїхала до якогось готелю.
Спартак одягнув Жені пов'язку на очі, щоб приховати сюрприз.
— Спартаку, зніми пов'язку з очей.
— Зараз.

Він повернув тіло Жені й зняв пов'язку, відкривши погляд на гарні Карпати.
— Ти пам'ятаєш, що я мріяв сюди поїхати.
— Звісно, чекай.

Спартак збігав в номер за пледом й покривалом, щоб сісти.
— Тримай, щоб не холодно було.
— Спартаку, я зараз плакати буду.
— Не треба, це подарунок на день знайомства, я пам'ятаю цю дату.

Спартак помітив, що Женя хотів спати.
— Я бачу ти втомився, лягай на кофту

Спартак скрутив свою кофту й підклав під голову Жені.