дякую, за все...

нарешті прокинувся.

Женя приїхав додому, але його настрій розбив дзвінок.
— Алло?
— Доброго вечора, вас турбує лікар Спартака.
— Щось сталося?
— Він прокинувся, й кличе вас.
— Зараз буду.

Женя швидко зібрався й поїхав до лікарні.
Знайшовши палату, він зайшов, й побачив дуже слабкого Спартака.
— Сонечко, як ти?
— Та....ак со...бі....
— Тобі зараз нічого не можна їсти, тож я просто тебе обійму, й після шоу заїду.
— До...бре...

Женя обережно обійняв Спартака, цьомнувши в лоба. Він поїхав на шоу, куди його запросили. Через 2 години він нарешті поїхав додому. Вдома. Женя не міг змиритися, що не бачить свого коханого, свого друга, який страждає в лікарні.

— Чому саме він? Я слабкіше його, чому має страждати він.... - подумав Женя.

Женя встав з стула й зрозумів що плаче. Він відійшов до ванної кімнати, щоб заспокоїтись.
— Так, піду спати, завтра буду весь день в лікарні. - подумав Женя.

Ранок.
— Доброго ранку.

Женя одразу знайшов палату й зайшов до неї.
— Доброго ранку, сонечко моє, що ти тут?
— Доб...ре...
— Щось принести?
— Ні..ні...
— Якщо що, кажи.

Вечір.
— Я поїду додому, гарної ночі тобі.
— Д...дякую...