дякую, за все...

піклування.

Женя одразу заснув. Спартак розумів, що зараз будуть літати комарі, й щоб його не покусали, він вирішив віднести Женю до ліжка. Обережно, Спартак підхватив Женю як  маленьку дитину й поклав на ліжко, вкривши ковдрою.
— Нехай спить. — подумав Спартак.

Він пішов до столу де був його ноутбук й ввів свій пароль, та побачив своє спільне фото з Женею.
— Який ти гарний, Женьку... — подумав Спартак, подивившись на перстень, який подарував Женя.

Спартак ліг поряд з Женею, й заснув.
4:00. Спартак прокинувся й сів дивитися на схід сонця. Женя прокинувся, але Спартака не було поряд.
— Спартачок?

Він одягнувся й вийшов на балкон, побачивши Спартака.
— Чого не спиш?
— Не можу заснути, живіт болить.
— Чого?
— Не знаю, коли приїду в Київ, хочу сходити до лікаря.
— Я тебе підтримую, знай.
— Дякую.

Пройшло 2 тижні. Спартак й Женя повернулись до Києва. Спартак пішов до лікаря. Він подзвонив своєму знайомому.
— Славунька, привіт.
— Спартачочек, привіт, що сталося?
— Дуже болить живіт, ти б міг оглянути?
— Так, приїжджай, подивимось.