дякую, за все...

сльози.

Спартак сів за стіл й почав розпитувати Женю.

- Як там твоя студія?

- Зараз, ми вирішили не проводити заходи, я сумую за залою, за людьми й за командою.

В Жені з ока пішла невеличка сльоза.

- Спартаку, мені боляче про це розповідати.

- Женю, тільки не плач, хочеш розповідай мені свої жарти, я ж тебе завжди підтримаю.

Спартак витер сльози Жені, й сильно його обійняв.

- Тільки не плач, я тебе прошу, я зараз теж почну.

З виду Спартак серйозний, але коли комусь погано, він сам заплаче, але це він ніколи не покаже.

- Тримай води, заспокойся.
Женя дивлячись на Спартака, почав пити воду.

- Спартаку, дякую.

- Тільки не сумуй.

- Якщо буде треба, я можу як психолог поговорити з тобою.

- Добре, дякую.