— Спартаку, подивись мені в очі. Будь ласка, сконцентруй свою увагу на них і слухай мій голос.
Повільно розплющивши очі, Спартак намагався сфокусувати свій погляд на очах Жені.
— Усе добре.
Після кількох вдихів та видохів здавалось, ніби, дихання Спартака нормалізувалось. Він ледве тримався на ногах. Янович вже не міг втримати його вагу, тому посадив його на диван.
— Тобі краще?
Спартак важко дихаючи, сів на диван. Він в'яло похитав головою, бо слабкість ще не пройшла.
— Налити води? Я зараз тобі дам заспокійливого.
— Так, дякую.Спартак взяв стакан з заспокійливим, й почав пити, слухавши Женю.
— Спартаку, що сталося?
— Женю, я в останній час дуже погано себе почуваю.
— Давай ми зробимо перерву у турі й подкасті, щоб ти відпочив.
— Добре, я поїду, піди виспись.Женя взяв телефон й написав сторіз у Інстаграмі.
Женя поклав телефон, й коли приїхав додому, пішов спати. Ранок. Женя прокинувся, по шляху купив 2 пакети їжі, солодощів, фруктів, та води для Спартака.
— Спартаку, це Женя!
— Привіт, я думав ти не приїдеш.
— Я тобі привіз поїсти, ти вчора зовсім нічого не їв.
— Дякую, Женю.
— Для мене важливо щоб ти був здоровим, я переживаю за тебе.
— Я не знав.
— Тепер будеш знати.
— Що ж там таке, з самого ранку в Інстаграм приходить, я ж нічого не викладав.
Коли Спартак зайшов у Інстаграм, то побачив багато слів підтримки.
— Мені ніколи так багато не писали... Мені аж легше стало.
— Коли в тебе була панічна атака, я дуже сильно переживав.
— Женю, дуже тобі дякую.
— Тут таке діло, це ж в тебе завтра день народження?
— Так, а що?
— Там у Антитіла концерт, думав піти з тобою.
— Бери квитки, я заплачу.
— Спартаку, не треба, це подарунок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
дякую, за все...
FanfictionСпартак Суббота - психотерапевт, Євген Янович - актор. І почалася їхня історія...