— Спартаку, подивись мені в очі. Будь ласка, сконцентруй свою увагу на них і слухай мій голос.
Повільно розплющивши очі, Спартак намагався сфокусувати свій погляд на очах Жені.
— Усе добре.
Після кількох вдихів та видохів здавалось, ніби, дихання Спартака нормалізувалось. Він ледве тримався на ногах. Янович вже не міг втримати його вагу, тому посадив його на диван.
— Тобі краще?
Спартак важко дихаючи, сів на диван. Він в'яло похитав головою, бо слабкість ще не пройшла.
— Налити води? Я зараз тобі дам заспокійливого. — Так, дякую.
Спартак взяв стакан з заспокійливим, й почав пити, слухавши Женю.
— Спартаку, що сталося? — Женю, я в останній час дуже погано себе почуваю. — Давай ми зробимо перерву у турі й подкасті, щоб ти відпочив. — Добре, я поїду, піди виспись.
Женя взяв телефон й написав сторіз у Інстаграмі.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Женя поклав телефон, й коли приїхав додому, пішов спати. Ранок. Женя прокинувся, по шляху купив 2 пакети їжі, солодощів, фруктів, та води для Спартака.
— Спартаку, це Женя!
— Привіт, я думав ти не приїдеш.
— Я тобі привіз поїсти, ти вчора зовсім нічого не їв.
— Дякую, Женю.
— Для мене важливо щоб ти був здоровим, я переживаю за тебе.
— Я не знав.
— Тепер будеш знати.
— Що ж там таке, з самого ранку в Інстаграм приходить, я ж нічого не викладав.
Коли Спартак зайшов у Інстаграм, то побачив багато слів підтримки.
— Мені ніколи так багато не писали... Мені аж легше стало. — Коли в тебе була панічна атака, я дуже сильно переживав. — Женю, дуже тобі дякую. — Тут таке діло, це ж в тебе завтра день народження? — Так, а що? — Там у Антитіла концерт, думав піти з тобою. — Бери квитки, я заплачу. — Спартаку, не треба, це подарунок.
