дякую, за все...

друга хвилинка.

- Спарті, може сьогодні це?
- Добре.
- Я сьогодні буду нєжний Спартак

Женя відчув ніжне проникнення Спартака. Він повільно застогнав...
- Спа...рті...
- Женю, тобі не боляче?
- Н...ні
- Це добре.

Спартак ще підпихнувся до Жені.
- *тихий стогін*
- Спарті, ще...

Спартак почав все повільно робити. Він закинув руки за голову.
- Спа...рті, бол...яче...

Спартак нахилився до вуха Жені, й прошепотів:
- Янович, терпи.
- До...бре...
- Спа...рті, тре...ба бу...ло щ...ще в Асп...ені ц...цим зайн...ятися...

Спартак дивився на стелю, й насолоджувався цим моментом.
- Яновичу, всі би знали що я з тобою, а це ж тайна.
- До...бре...
- Спа...рті, т...ти кра...щий...
- Я знаю.
- Нєж...ний Спа...рті, я хо...чу поціл...унку.
- *поцілунок у щоку*
- Дяк...ую...
- Спарті, зроби це як в останній раз.

Спартак сильно й глибоко вдарив.
- Спарті, досить...
- Добре.

Женя одягнувся, й ліг. Спартак також одягнувся й ліг на Женю. Вони почали цілувати шиї друг-друга. Спартак почав засосувати шию Жені й теритсь об його тіло.
- Же...ню...
- Спарті...

Спартак своїми руками прижав руки Жені в матрац. Він почав теритсь об Женю глибше й повільніше.
- Яновичу, я тебе не відпущу.
- Спарті, так й не треба.
- Зрозумів, не буду.
- Спарті, я тебе кохаю...
- Я тебе теж.

Спартак встав з Жені, й вони почали одягатися.
- Женю, пробачай, честно.
- Нічого.

Інформація від автора: фанфік буде жити, тож чекайте.