дякую, за все...

дощ.

Дощ. Женя почав переживати за Спартака, бо він погано переносить холод, й міг швидко захворіти. В один момент, Женя почув, що щось захлюпало додому. Це був повністю мокрий Спартак, в якого були дуже сильно мокрі ноги.
— Спартаку! Сонечко, знімай речі й переодягайся, я зараз тобі чай зроблю.
— Д...дякую.

Женя швиденько заварив зелений чай, й почав чекати Спартака, з пледом у руках.
— Сідай. *накинув на плечі плед*
— Женю, дякую.

Спартак почав щось писати, схоже на якісь конспекти, посьорбуючи теплий зелений чай.
— Як успіхи на лекції? Як тобі чай?
— Добре, чай дуже смачний.

Закінчивши писати, Спартак швидко ліг на диван, й вкрився ковдрою, замотавшись у неї.
— Женя! Де ти?