дякую, за все...

лікарня.

Спартак зібрався й поїхав до свого знайомого — Славуньки. 
— Доброго ранку.
— Спартачочек, привіт, заходь, що тебе турбує?
— Дуже боляче в зоні живота, не можу нормально спати.
— Лягай на кушетку, й підніми футболку, зараз подивимось, що там в тебе.

Славунька підтащив стілець й сів поряд, почавши щупати живіт Спартака.
— Тут болить?
— Ні.
— А тут?
— АЙ... дуже...боляче...

Спартака від болю, аж скрутило.
— Я тобі випишу аналізи, швиденько здаєш, й до мене.
— Дякую тобі.

Спартак вийшов з кабінету й здав усі аналізи, й прийшов до Славуньки.
— Здав?
— Так.
— В тебе доброякісна пухлина, є запальний процес, краще зараз лягти тобі в лікарню, але ти десь ще тижні 2 полежиш, прослідкуємо.
— Добре, хоч зараз кладіть.
— Палата готова, можеш йти.
— Дякую, тобі величезне.

Спартак подзвонив Жені.
— Привіт. Я не буду вдома десь 3 тижні.
— Щось сталося?
— Я в лікарні, все що можу сказати.
— Спа...

Спартак поклав слухавку й віддав телефон медсестрі, вимкнувши звук.
— Будуть дзвонити, не відповідайте.
— Добре.