Про моє переродження у безсмертного (novel)

Том 1 Глава 3 - Аква Гранд Сізо

- Частина 1 -
У міста немає стін, воно знаходиться в ямі. Стражників теж не спостерігаю, невже я так просто зайду до міста?
Єдиною примітною деталлю міста є вежа по центру. Її висота сягає десь п'ятдесяти метрів. Вона виготовлена ​​з білого каменю, на якому вирізані красиві глибокі візерунки. Коли вода стикається з вершиною вежі, вона проходить за візерунками і лише потім доходить до людей у ​​ямі.
Виявляється, люди внизу самі контролюють, коли їм потрібна вода, а коли ні. Зараз візерунки вежі сповнені води, тож необхідності в новому надходженні немає. Однак цей водоспад із неба не зупинити. Тому за допомогою механізму внизу вони відкривають дах вежі, і вся вода йде під землю, потроху охолоджуючи її. Прямо зараз ця висока споруда скоріше нагадує трубу, адже з неї безперервно вириваються клуби пари. Страшно уявити, яка ж там температура землі, раз вода вмить випаровується з властивим шиплячим звуком, який чути навіть далеко від міста.
Думаючи про місто в пустелі, в голові відразу спливають темношкірі торгаші з караваном з верблюдів. Килими, намети, вази, змії, багаття і таке інше. Але тут все по-іншому.
Тут майже немає звичайних жителів, лише лицарі в обладунках. Є мандрівники із портфелями. Деякі з них зараз набирають воду під суворим наглядом лицарів.
Я спустився вниз на ліфті та мені привітав один з них.
— З якою метою ти прибув до міста? — було чути, що він намагається зробити грубий голос, але в нього не надто виходить.
Їх обладунки відливали золотом. На наплічниках були невеликі опуклості у формі пір'я. Та якщо придивитися, то весь комплект їхньої броні нагадує якогось птаха. Фенікса, я гадаю. На голові кожного, шолом у формі мордочки фенікса. Дзьоб проходить через їх обличчя, досягаючи підборіддя. Їхній сталевий кілт теж нагадує оперення. На спині він подовжується та нагадує задню частину птиці. Я б назвав це хвостом, але не впевнений, що птахи мають хвости.
Через те, що я довго не відповідав, його рука потяглася у бік ручки клинка. Це він так пригрозити мені хоче?
- Я хочу пити.
— Тоді проходь, — він облапав мене, шукаючи прихованої зброї. — А що з твоїм одягом? — рукою він міцно схопив мене за плече.

— Я як раз збирався купити нову.

— Це не відповідь на поставлене запитання. Все виглядає так, ніби ти зняв її з трупа, - пронизливим поглядом він глянув на мене, а потім невпевнено облизав губи.

— Попрошу... У мене був варіант зняти її з трупа, але я заморочився і витратив чимало часу на пошуки. Тож не недооцінюй мою працю.