Про моє переродження у безсмертного (novel)

Том 4 Глава 30 - Інцидент на ярмарку

Том 4 Розділ 30 - Інцидент на ярмарку

- Частина 1 -

= Від імені Сайка =

Зараз уже глибока ніч, але через хвилювання я ніяк не можу заснути. Хотів би я бути таким же безтурботним, як і решта хлопців у візку. Ми вчотирьох вирушили з села Мезой до передмістя Такай, на національний ярмарок, що проходить у Паргоні раз на п'ять років. На жаль, я був змушений вирушити один, а з цими трьома хлопцями так і не познайомився до пуття. Лише парою фраз перекинувся кілька разів, чисто з ввічливості.

У Мезої розташований табір для біженців. Паргон приймає всіх нещасних, і не важливо, звідки ти родом, з Араконіума чи Рокенленда.

Де ж Ліза? З нею все добре... Ми разом, без особливих проблем, перетнули Фріленд і вирушили до її родичів у Рокенленд. Але виявилося, що на той час кордон вже був закритий. Пощастило тільки, що її рідні все ж таки встигли залишити країну, і знайти притулок у Паргоні. Тож Ліза возз'єдналася з ними.

Я ж залишився за бортом, і два роки проведених у таборі жив окремо від неї. Ми лише зрідка бачилися. Нещодавно у неї з'явився хахаль, і через кілька місяців стосунків вона завагітніла. Можна сказати, я відчував до неї певні почуття, але вони залишилися непоміченими, а я не заговорив про них відкрито. Хоча як я міг... Адже взаємних почуттів ніколи не було. З того моменту, як я врятував її в Рейнфоллі, Ліза почала боятися мене. Мабуть настільки страшний диявол усередині мене. Не знаю як вона взагалі зважилася попросити мене про допомогу ... Я ще кілька разів вдавався до його сили по дорозі до Шаї, і з кожним разом дівчина тремтіла все сильніше. Досить нашим поглядам перетнутися, як Ліза починає тремтіти і ховати очі.

Якийсь час я ще доглядав за нею, але коли вона завагітніла, зрозумів, що в цьому більше немає потреби. Я пам'ятаю, як я казав К'ю, що сам хочу захищати те, що мені дорого... Але Ліза виявилася не тією людиною. Скільки думаю про день нашого розставання з К'ю, стільки шкодую, що зважився на це. Я міг би стати сильнішим і поряд з ним... адже я міг захищати К'ю. Скільки болю йому довелося пережити, поки ми подорожували? Адже він не такий сильний, як я думав раніше... Чому того дня я думав тільки про себе? А ось він... Не лише врятував нас від грибів, а й повернувся по мене.

Ні... Треба перестати думати про це!

Я дав обіцянку, що знайду його. Я не забув про це! Саме тому мені довелося залишити табір біженців і вирушити до Такаї. Час роботи!