Про моє переродження у безсмертного (novel)

Том 2 Глава 15 - Справжні спогади

- Частина 1 -

Все почалося, коли до Лапреузи приїхав Марун. Те, що він родом із Саверуза не було брехнею. Сам він був худий, його шкіра темна і ще він завжди «носив» ці тонкі вусики, що так йому не йшли.

Він не був великим магом, та й прибув він, не для того, щоб вирішити проблему з метеоритом. Цей хлопець був частиною групи авантюристів, але одного разу він напився та посварився з рештою. Все просто, цього невдаху виключили із групи і він застряг у місті без коштів. Щоб заробити хоч трохи грошей, він намагався зруйнувати метеорит, але йому це було не під силу. Він володів лише магією води, землі та слабким зціленням. До інших стихій у хлопця не було принадлежності, отже тренуючись, він використовував лише свої основні.

Я просто спостерігав. Я гадки не мав, що він робить для того, щоб камінь з нічого з'являвся перед його рукою. Та сама історія з водою. Про зцілення я дізнався, коли він допоміг маленькій дівчинці, що спіткнулася і поранила коліно.

До нас у таверну багато разів заходили групи авантюристів, і я часто бачив чаклунів. Але вони ніколи не показували мені своїх заклинань. Кожен із них казав, що шлях людського мага надто звивистий і мені не потрібно цікавитись магією. І тільки цей дурень Марун був тим, хто не приховував своєї сили. Навіть якщо я підглядав, це не змінювало того факту, що він єдиний, хто взагалі не соромився використовувати її в місті.

Решта постійно зберігає енергію, або так звану ману, адже її відновлення це дуже тривалий процес. Але ось він ніколи не стримувався ... Навіть незважаючи на те, що магія його виглядала мізерно, він продовжував вправлятися, поки з пір на руках не починала виступати кров.

Я теж захотів стати магом і навіть попросився до нього в учні, але Марун одразу відмовив мені. Однак він дозволив мені спостерігати, тому мені більше не доводилося ховатися. Я повторював усі вправи за ним, але в мене нічого не виходило.

— Я не це хочу від тебе почути. Яка мені різниця, що там із Маруном? - сказав мені диявол.

...

Гаразд...

Сайк... Це не моє справжнє ім'я. Це прізвисько, яке мені дали після всіх моїх витівок у місті. Я був справжньою скалкою в дупі... Я постійно бився з однолітками, та й не тільки. Загалом, я багато різного робив та заважав місцевим жителям спокійно жити.