Про моє переродження у безсмертного (novel)

Том 3 Глава 24 - Октавіс - місто розпусти

- Частина 1 -

Кохання кохання Кохання?

З того моменту, як я зустрівся з цією солодкою парочкою, я постійно думаю про кохання. Я не задаюся філософськими питаннями на кшталт: «що ж таке справжнє кохання?!». У моїй голові все куди простіше. Ти відчуваєш теплі почуття до людини, та настільки сильні, що й життя не пошкодуєш заради його захисту. Хоча не мені говорити про самопожертву. Чи це означає, що я ніколи не зможу полюбити?

Ну, це лише моя інтерпретація, проте це не скасовує того факту, що я навряд чи зможу полюбити. Ні, не так сказав. Покохати то я може і зможу, але на скільки разів мене вистачить? Припустимо, що я набридаю тому недоумку, який запхав мене в цей світ, і він знову позбавить мене життя. У такому разі я втрачу своє кохання... Або ж я залишуся безсмертним тут, і рано чи пізно все одно втрачу своє кохання... Перше, друге... десяте. Не знаю скільки їх може бути теоретично.

Зрештою, я ж все одно залишуся один, хіба ні? І все ж це не означає, що я не хотів би випробувати всю красу стосунків з жінкою. Обіймати її, цілувати, просто милуватися її зовнішнім виглядом. Весело проводити з нею час, розповісти про все, що на душі лежить, або ж вислуховувати її проблеми... Стати її опорою... А ще займатися з нею любов'ю... Може, навіть завести дітей... У мене ніколи такого не було. Та й, мабуть, не скоро буде. Адже всьому цьому немає місця на моєму шляху, тож і міркувати про це серйозно потрібно буде після того, як я вб'ю одного докучливого Бога.

Але тепер у мене зібраний повний комплект броні, тож я на крок ближче до цієї мети. Поки не знаю, наскільки сильна Шапі насправді, але сподіваюся для початку цього вистачить. Я не перестану шукати способи стати сильнішими, але за допомогою неї я хоча б зможу постояти за себе.

***

Поки я міркував про кохання, ми з тим самим гуртом неквапливо йшли вздовж вулиць Октавісу.

Перше, на чому я хотів би звернути увагу, це місцевий народ. Не довго тягтиму, найцікавіше, що тут було — це люди. Ось тільки з мутаціями... За словами Верго, Октавіс був першим поселенням людей у ​​Фріленді. Саме звідси починалося освоєння континенту тисячу років тому. Дивно, що місто збереглося і до цього дня, незважаючи на навколишню загрозу. Начебто його намагалися захопити, але через високі стіни, його розташування і якогось Серця Глибин, їм досі вдавалося захищати себе. Згодом ентузіастів поменшало, тому зараз вони спокійно живуть, заробляючи нехилі гроші, будучи однією з найбільших стоянок для кораблів.