Про моє переродження у безсмертного (novel)

Том 3 Глава 25 - Страх майбутнього

- Частина 1 -

Ми повернулися до п'ятиногого Гріна. На щастя, ніхто з цієї божевільної сімейки не поскакав у своїх справах, тому комплект броні був повністю зібраний. Коли настав час об'єднати компоненти, я усвідомив, що гадки не маю як це робиться. Тож довелося залишити цю роботу для Шапі. За її словами, вони мали кілька господарів раніше, так що проблем не повинно бути.

- Ось і настав момент прощатися, - підлетівши до сестер, сказала голова.

- Прощатися? — зовсім здивувався я.

- А як ти думав? Коли ми об'єднаємося, то обладунок перетвориться на єдине ціле. І тут головним стане братик-нагрудник, а наші голоси надовго затихнуть.

Я навіть не думав про те, що Шапі пропаде. У такому разі мені більше й за Даурою слідкувати не треба буде. Справи складаються добре. Мабуть.

— Скажи, ти сумуватимеш за мною? — спитав капелюх.

— Ти ж завжди будеш зі мною, як я можу скучити?

— Не ухиляйся від відповіді, хазяїне!

Якщо зараз скажу правду, вона, можливо, образиться, і є шанс, що це вплине на її подальші дії. Можливо, вона взагалі відмовиться ставати моєю бронею. Так що доведеться брехати.

- Буду, - не надто переконливо заявив я.

— Брешеш... — засмучено відповіла вона.

Але вона одразу розкрила мене. Напевно, за цей час вона встигла впізнати мене набагато краще, ніж я міг собі уявити.

— Звичайно брешу... Ти своїм бубнежем мені вже весь мозок проїла. Та будь-хто б на моєму місці розумом рушив.

Я спеціально зробив несерйозний тон, намагаючись перевести все жартома, але це ніяк не врятувало ситуацію.

— Ага... — придушено додала Шапі.

Ну а потім вона коротко розповіла мені, що потрібно робити.
Спершу зняти всі шматки одягу з кінцівок, а далі надіти його на себе. Власне, так я й вчинив, передчасно знявши свій звичайний одяг. Ця броня є начебто нічим не примітними шматками тканини, але поступово вони почали стискатися, все сильніше облягаючи на тілі. Під кінець з'явився нагрудник. Він почав стискати мою грудну клітку. В цей момент у мене перехопило подих, а серце забилося так швидко, що я навіть не встигав рахувати його удари. Вени на шиї та лобі здулися, і я впав навколішки. Знаєте ж трюк, коли на кавун надягають тисячу гумок? Так от, у мене зараз відчуття, що я так само лусну. Нитки на краях тканини почали розв'язуватися, а потім з'єднуватись один з одним, утворюючи єдиний обладунок.