Шаховий король: темний король

○ ◇ ○ РОЗДІЛ 12: НАПАД НА АВЕРДІШ ○ ◇ ○

(Королівство Горт. Столиця Крерт)

                   Королівство Горт, варварська країна з імперським минулим. Від початку свого існування намагалась захопити землі Феліру та намагається й донині. Проте через поразку у двадцятилітній війні зі своїм західним сусідом, тепер Горт довгий час очікує моменту аби знову спробувати окупувати Фелір. Через усі страждання й біль під час окупації фелірці прокляли гортців та останні перетворились через це прокляття на великих потворних орків. Хоча у них пробавилось фізичної сили, але вони все одно не усвідомили своїх помилок.

                Наразі король Горту, який був найбільшим орком серед усіх з огидними бородавками на пиці, зібрав своїх радників та військове керівництво. Усі сиділи просто на підлозі на шкурах тварин.

— Час настав! У Фелире змінилась влада, новий король слабкий недосвідчений хлопчисько. Він нам точно не загроза. Поки не пізно, ми скористаємось послабленням Фелира та нападемо неочікувано на них. Ми захопимо Авирдиш ! — пробурчав задоволено король Горту, пускаючи при цьому слину в очікуванні захопити сусіднє королівство.

Майже усі присутні орки задоволено забили своїми дерев'яними битками та почали неймовірно волати в екстазі.

— Авирдиш буде нась! Авирдиш буде нась! Нась! Нась!

Проте раптом один із помічників місцевого генерала раптом викрикнув, від чого у залі повисла цілковита тиша.

— Але у Фелира є дехто знасно небезпесніший! Його слід боятись!

Король буркнув та запитав.

— И хто це такий? Говори давай!

— Це..Це...Це "Демон Фелира", говорять він дуже сильний та нездоланний у бою. — помічник дуже тремтів, розказуючи про Ернеста. Певно чутки про хлопця вже вийшли й за межі самого Феліру.

Але усі орки на таке попередження тільки заржали наче коні та прогнали вискочку помічника з кімнати, він сумно почалапав геть.

(Королівство Фелір. Столиця Авердіш)

              Тим часом у Фелірі Карлос сидів за документами, як раптом до його кабінету увійшла Амелія. Молодий король відволікся на дружину та підійшовши до неї, ніжно поцілував.

— Доброго ранку, кохана. Щось трапилось, що ти так зрання до мене зайшла? — лагідно посміхнувся.