Шаховий король: темний король

○◇○ РОЗДІЛ 23: СТРАТА АСАСИНІВ○◇○

(525 рік за фелірським календарем)

Темна ніч. В один із провулків Авердишу кваплячись забіг ошатно вбраний чоловік та судячи з його вбрання, був торговцем й чомусь дуже часто схвильовано озирався собі за спину. Пройшовши ще пару метрів він зупинився, побачивши перед собою повністю одягнутого у чорний закритий одяг чоловіка. Обличчя незнайомця також було сховане за чорною маскою.

— Вітаю, пане. Мене послав наш лідер з новиною про успішне виконання вашого прохання та оплатою нашої роботи. Як і було узгоджено, з вас п'ятсот срібних сов та ще три золоті сови, оскільки у нас виникли труднощі з налагодженням подальшого зв'язку із вами. — загадковий чоловік протягнув торговцю руку, очікуючи мішечок з грішми. Проте раптом його співрозмовник дивно посміхнувся та промовив.

— Він тут! В'яжіть його!

Після цих слів та недовгої бійки чоловіка у чорному міцно зловили за руки королівські гвардійці та потягли до в'язниці.

Через деякий час до Ернестового кабінету, де саме сидів за документацією король, явився Джонатан.

— Пане Ернесте, у мене для вас досить хороші новини! — промовив блондин з усмішкою, адже сам був радий одному спійманому кривдникові свого коханого.

Ернест відволікся від перечитування документів та глянув на свого посіпаку.

— Ну, кажи вже що там. І давай швидше, я ще маю багато справ.

Джонатан трохи видихнув.

— Минулого вечора завдяки одному із торговців гвардія успішно спіймала одного з асасинів, які наважились вчинити замах на ваше життя, пане. Після катувань від рук герцога Грегорі де Норке в'язень розповів про місця проживання та переховування решти асасинів-утікачів. Наразі гвардійці вже арештовують їх.

Ернест задоволено посміхнувся та віддав наступний наказ Джонатанові, опершись на кисті за столом.

— Це неймовірно прекрасна новина, Джонатане. Передай від мене Грегорі де Норке, що я дуже вражений його роботою та хочу аби він після арешту решти асасинів провів їх привселюдну страту. Гвардійці нехай зженуть місцян до місця страти перед її початком. Народ повинен врешті решт усвідомити якою ціною для них обернеться непокора мені - їхньому королю.

Джонатан лиш кивнув головою та пішов геть.

Настав ранок та в одному з будинків майже на окраїні Авердишу біловолоса дівчинка років так дев'яти швидко збігла по сходах та кинулася в обійми свого такого ж біловолосого батька.