Шаховий король: темний король

○◇○РОЗДІЛ 24: ЗАТИШШЯ ПЕРЕД БУРЕЮ○◇○

(532 рік за фелірським календарем)

Настала осінь, а з нею й день народження короля тирана. На честь свого двадцяти дев'ятиріччя Ернест вирішив влаштували пишний бенкет у палаці. Слуги дуже метушилися та намагалися зробити свято як найкраще. Адже їм ой як не хотілося гнівити свого пана. Джонатан слідкував за слугами, аби раптом хтось раптово не підлив чи не підсипав отрути. Він дуже переживав, адже добре пам'ятав усі замахи на Ернестове життя.

— Чи обов'язково робити таке пишне свято, пане? — запитав Ернеста стурбований Антоніо.

Ернест ледь помітно посміхнувся, сидячи у кріслі та вертячи у руці один із нарцисів, що спокійно стояли букетом у вазі на столі. Як не дивно, це були його улюблені квіти.

— Чи обов'язково? Так, обов'язково. Раніше мої батьки ніколи не влаштували пишні святкування мого дня народження. Вони постійно влаштовували святкування тільки Карлосового дня народження. Тож тепер, коли я став королем, я буду влаштувати бали та звані вечори аби розважитись. — відповів Ернест та вдихнув трохи аромату нарцису.

— Але ж на вас знову можуть вчинити замах, пане. — промовив схвильовано Джонатан.

— Ну так ти схопиш тих, хто вчинить цей замах та потім герцог Норке їх стратить. Проблема буде досить просто та швидко вирішена. — зухвало відповів Ернест Джонатанові та посміхнувся. — А зараз прошу залишити мене одного. Я хочу налаштувати себе на сьогоднішнє свято.

Після цих слів Джонатан та Антоніо покинули покої його величності.

Уже увечері до королівського палацу приїхало багато дворян. Це були усі ті зрадники, котрі, боячись за свої статки, перейшли на бік само коронованого короля. Свято було саме в розпалі, як раптом до бального залу спустився сам іменинник. Ернест досить довго готувався до виходу в оточення аристократії, тому й виглядав доволі вишукано. Дорогий костюм улюбленого Ернестового темно-зеленого кольору із золотою вишивкою, білі рукавички, високі темні чоботи на невеликих підборах, розшита золотом червона накидка з хутряним коміром, така ж червона стрічка й авжеж королівська корона - стали елементами святкового образу його величності.

Як тільки Ернест увійшов до бального залу усі присутні гості йому вклонилися. Звісно ж вони усі відчували перед ним страх, проте вони продовжували привітно йому посміхатися. Один із графів підійшов до Ернеста разом зі своїм товаришем та вклонився йому.