Усю ніч Ернест не міг заплющити очі. Як тільки він це робив, йому одразу ж зринав образ Амелії, її посмішка та ясні очі. Щось в грудях радісно затьохкало, від чого юнак знову прокинувся та сів у ліжку.
— Та що це зі мною? Чому я не можу викинути її з голови? Чому я взагалі думаю про неї? — Ернест доторкнувся до лівої грудини долонею та відчув дещо досить дивне для себе.
— Чому моє серце так сильно б'ється?
Люциус, який перебував недалеко від ліжка хлопця, лиш посміхнувся та підійшов ближче.
— Пффхаа...Та ти схоже закохався. Невже те дівчисько настільки гарне, що варто твоєї уваги?
— Чого запитуєш? Хоча...Чого б це демонові розбиратись в жіночій красі...Вам же не притаманні людські почуття... — Ернест нервово видохнув. — А якщо і закохався, то що з того?
Люциус ширше усміхнувся.
— Просто думаю, кожному великому королю потрібна королева.
Чогось від цієї розмови Ернест почервонів та все ж йому вдалося заснути.
Наступного ранку усі студенти поспішали на заняття й в головному корпусі академії був суцільний гамір та метушня. Усі бігли в різні сторони, поспішаючи. Карлос також поспішав на своє заняття, пробираючись крізь юрбу, проте його хтось ненароком штовхнув й він упав на якусь дівчину, збивши її з ніг. То була Амелія, яка теж поспішала на заняття з цілою купую книжок та конспектів. Які звісно ж розкидались по підлозі. Дівчина почала їх хутко збирати, та раптом почула знайомий голос та підвела голову.
— Пробач... Я ненароком наштовхнувся на тебе. Я не хотів. Давай я допоможу тобі донести усе це. До якого кабінету ти йдеш? — Карлос і сам підвів голову та раптом він з Амелією зустрілись поглядами. На хвилину обидвоє завмерли в тиші, але потім перевили погляд та помітили, що торкаються один одного руками, тримаючи їх на одній із книжок. Від цього обоє зніяковіли та почервоніли. Потім обоє ж однозначно підвелись на ноги.
— Пробач, ще раз за це... Я справді не хотів. До речі я Кар... — хотів промовити Карлос та Амелія його перебила.
— Карлос фон Едерн. Твоє ім'я всі тут знають. — посміхнулась.
— Точно...Я і забув...А твоє ім...
— Амелія Рютенберг. Пам'ятаєш мене? Ми часто бавились дітьми.
Карлос здивувався.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Шаховий король: темний король
FantasyКожен із нас сам вибирає свій життєвий шлях. Але цей вибір інколи буває хибним. Ця історія не має щасливого кінця, нажаль вона досить трагічна. Вона про життєвий шлях одного юнака, чия доля була повністю перекреслена одним хибним передбаченням. Вон...
