Шаховий король: темний король

○ ◇ ○ РОЗДІЛ 17: МИ ТЕБЕ НЕ ВИЗНАЄМО!○ ◇ ○

                    Поки Амелія тікала разом зі своїм сином до Джо та її розшукувала  королівська гвардія, сам Ернест вже сидів на троні та задоволено посміхався.

—  Я бачу, ти досить задоволений своїм становищем, юначе. — помітив задоволення свого контрактора Люциус.

Ернест закинув ногу на ногу та ширше посміхнувся.

— Авжеж я задоволений, Люциусу. Нарешті я заволодів цією короною. Звісно ж  шкода Карлоса трохи, але він сам винен, що був таким наївним усі ці чотири роки. Він навіть не помічав мого відкритого маніпулювання.    

Ернест настільки був задоволений тим що трапилось, що навіть не звертав уваги на великі калюжі крові рідного брата та його ж таки бездиханне тіло на підлозі.

Аж раптом  двері  тронного залу відчинились та усередину увійшли старійшини із ради міністрів.

— Крістіан, потрібно повідомити його величність про переворот! Зараз ми йому все розкажемо! — промовив один із чоловіків, аж раптом вони почули  грайливий голос Ернеста.

— Що розкажете, пане? — посміхнувся, дивлячись на старійшин. Ті ж, поглянувши на Ернеста, вжахнулись та  почали відходити ближче до дверей.

— Що ви робите на троні, принц Ернест? Де його величність Карлос? — метушливо запитав один зі старійшин.

Ернест трохи ширше посміхнувся та показав рукою на тіло брата на підлозі. Міністри завмерли від жаху та усвідомлення, що вони запізнились з попередженням короля про палацовий переворот. Тепер страхітливе пророцтво для молодшого брата  законного правителя почало справджуватись. Чоловіки витягнули свої мечі із піхв та направили кінчики їх лез на зрадника перед собою.

— Ви монстр! Ви ніколи не будете для усього народу законним королем! Ваша душа не заслуговує на святе прощення володаря небес Фрідріха, страждати їй вічно у Пустелі Тіней! Ви прокляті, ваша високість! Саме ваше народження на світ прокляте! Ми не дамо вам спокійно правити у нашому королівстві! Ви незаконний король!

Ернест перестав посміхатись та божевільно засміявся.

— Пхахаххах...Які ви дивні! Я давно вже знаю, що Небеса відвернулись від мене. Проте, ви самі винні, що я став таким! Ви самі створили собі монстра! Тож тепер не жалійтесь, коли я змушу відчути вас те, що відчував я всі ці роки. Я ЗМУШУ ВАС ВІДЧУТИ ВЕСЬ ТОЙ БІЛЬ, ЩО ВІДЧУВАВ Я ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ! — у цю ж мить мечі міністрів злетіли у повітря та направились своїми гострими кінцями вже на своїх власників.