Шиперські війни

Бонус, який останній

— Техьоне, скільки ми вже зустрічаємося?

Кім ковтнув через трубочку освіжаючого коктейлю і поглянув убік, уникаючи зорового контакту. Ой, що то там за вікном? Машини? Як цікаво.

— Три роки, начебто, — промимрив він неохоче.

— І коли мої батьки довідалися про наші стосунки?

Техьон допив залишки солодкої рідини і почав видавати хлюпаючі звуки. Йому не подобалося, чого йшов діалог.

— Та на другий день наших стосунків і впізнали, коли застукали у тебе в ліжку.

— Саме! — вигукнув Чонгук. — А ти своїм батькам так і не розповів про нас. На твою думку, це нормально?

— Ледве. Як можна вважати нормальним той факт, що твоя мати спіймала нас ранком після першого сексу. У мене все ще є психологічна травма після того випадку!

— Техьон! — завів Чонгук. Але що Кім міг вдіяти? Уникаючи незручних тем, він завжди примудрявся скочуватися в абсурд.

— Чонгук-і, — постарався він почати з вражаючим спокоєм. Можливо, він навіть буде серйозним. — Розумієш, моя мати, вона... Ну, ніби... А батько... Ой, батько взагалі... як би... — Техьон усіма силами пояснював, розмахуючи руками. — Та й взагалі мої батьки небагато... Не те щоб прям зовсім, але ось трішечки... — Він послав останній яскравий сигнал очима і спитав: — Розумієш?

Чонгук зміряв його вражаючим спокоєм і відповів:

— Зрозумію, коли ти почнеш нормально говорити.

Техьон застогнав, усвідомлюючи, що висловлювати свої думки буде набагато важче, ніж він думав. Чонгук сидів навпроти і збирав останні крихти терпіння.

— Просто я не розповідав їм про свою орієнтацію, — ще одна спроба почати, — бо вони начебто... пауза, гомофоби?

Чонгук насупився.

— Це ти зараз мене питаєш?

— Ні, — нарешті заспокоївся Техьон. — Це було не питання, вибач. Я стверджував: так, вони гомофоби.

Чонгук відкинувся на стільці, схрещуючи руки на грудях.

— Що за дурниці? Я знаю твоїх батьків близько десяти років – приємні люди. Вони неймовірно люблять тебе, а до мене ставляться із теплотою та турботою. Впевнений, вони не будуть проти наших стосунків.