Останній лист про неї

Розділ 33

Кайлер

Кожен сантиметр мого тіла болів. Таке відчуття ніби моя голова була заповнена бавовною. Застогнавши, я спробував розплющити свої чортові очі, які, здавалося, були приклеєні. Опираючись на бажання відкрити їх нігтями, я повільно відкрив їх трохи, потім повністю. Ноа сидів на стільці біля мого ліжка. Чортове лікарняне ліжко.
— Твою матір, — прохрипів я і закашлявся. Мені здавалося, що смерть зігріла мене.
Ноа нахилився вперед з похмурим виразом обличчя.
— Я прилетів першим рейсом, як тільки дізнався про те, що сталося. Медсестра набрала мій номер з твоїх останніх вхідних, — сказав Ноа, перш ніж я запитав про те, що він тут робить. Я спробував підвестися, але ниючий біль у правому боці не дав мені цього зробити. З глибоким зітханням моя голова впала на подушку.
— Як я тут опинився?
— Люди із сусідніх будинків почули постріл і кинулися до вас і викликали швидку. Твій стан був критичним. Якби ти там пролежав ще кілька хвилин, то сплив би кров'ю. Ти був непритомний три дні. Тебе дивом вдалося врятувати. Везучий виродок, — хмикнув Ноа й опустив погляд у підлогу.
Я спохмурнів, намагаючись згадати все минуле. У пам'яті стали спливати картинки того ранку. Пляжний будинок. Аріель. Чотири чоловіки. Адріано. Крики. Постріл.
Адріано..
— Чорт, — вилаявся я і потягся до голки на тильній стороні долоні, щоб витягнути її, але Ноа відсмикнув мою руку.
— Якого ти твориш? Тобі треба відпочити кілька днів. І я знаю тебе, тому тут повинен бути хтось, хто нагляне за тобою.
— Цей виродок викрав Аріель. Вона у його блядських лапах. І я не можу тут перебувати доки вона десь з ним, — загарчав я, витягаючи голку. На цей раз Ноа не намагався мене зупинити. Він уважно спостерігав за мною.
— Поясниш, що, блядь, коїться?
Я висмикнув голку з руки й висмоктав кров, яка ринула, перш ніж я спустив ноги з ліжка, попри головний біль.
— Кай, — пробурмотів Ноа і схопив мене за плечі, не даючи підвестися. — Ти поранений і дуже слабкий. Тобі треба залишатися у ліжку. Ти не можеш так ризикувати.
— Мені начхати. Я не чортова дитина. Не варто мною опікуватися. Я мав гірше лайно ніж головний біль.
Я струсив його руки й зісковзнув із ліжка. Найбільша помилка. Як тільки мої босі ноги торкнулися підлоги, я похитнувся. Ноа підтримав мене. Зі стогоном я опустився на ліжко.
— Що вони мені дали? Таке почуття ніби хтось підсипав мені снодійне.
Ноа обдарував мене поблажливим поглядом.
— Я сказав тобі залишатися в ліжку.
— Заткнися. Я хочу забратися звідси. Я в повному порядку.
Я взяв зі стільця синю сорочку і насилу почав натягувати її. Напевно, Ноа привіз її, поки я був у відключенні.
— Чорт забирай, Кай. Чому ти не можеш хоч раз послухатись?
— Не обманюй мене. Якби ми помінялися місцями, тебе вже давно виписали б з лікарні. — Він не став цього заперечувати. Я його знав. — Ходімо.
Я зняв лікарняні штани та натягнув світлі джинси.
— І що ти плануєш робити?
Я ступив до нього з безпристрасним виразом обличчя. І тоді я втратив контроль.
З ревом я потягнувся до журнального столика і перевернув його, внаслідок чого він врізався у стіну. Повсюди розлетілися сотні уламків.
Мої руки стиснулися в кулаки, і я вдарив по стіні. Шкіра на кісточках пальців розірвалася, але цього було замало.
Я важко дихав, глибоко дихав, борючись із монстром, який хотів вирватися назовні. Мої легені стиснулися
— Блять! — проревів я. — Я знайду цього виродка і вб'ю. Вб'ю!