Кайлер
Я лежу в ліжку в сірій тиші світанку, поки Аріель мирно спить поруч зі мною.
Час у Сан-Дієго пролетів так само швидко, як перевертаються сторінки в книзі. Дні були чудовими, наповнені сміхом і поцілунками, стогонами та зітханнями, великою кількістю кохання, про яке я навіть не мріяв.
Останній тиждень ми з Аріель по-справжньому насолоджувалися проведеним разом часом. Ми каталися на велосипедах містом. Ми влаштовували пікніки біля океану. Я навчив її кататися на конях. Кілька разів вона стріляла по глиняних тарілках зі мною.
Якби кілька місяців тому хтось запитав мене про те, що таке кохання я б тільки посміявся і відповів, що це повна нісенітниця. Але зараз все по-іншому. Зараз для мене кохання – це Аріель. Вона – слабкість, та слабкість, перед якою я не можу встояти й не маю наміру. Найсильніший і практично фатальний потяг. Пристрасна, вольова, але водночас ніжна і тендітна. Невтомна і ніжна, але нестримна і шалена одночасно. Її нікому замінити. Вона назавжди залишиться у пам'яті. Вона неповторна. Губи...такт...чуттєвість...руки. Я закохуюся у неї щодня.
Мої очі блукають обрисами її обличчя. Я ніяк не можу надивитись на неї. Наїстися нею.
Я просовуюсь ближче і ковзаю рукою по гладкій шкірі передпліччя Аріель, зариваючись носом в ароматний вигин її шиї. Вона прокидається із посмішкою.
— Доброго ранку, — ліниво вимовляє дівчина.
Як тільки я хотів накрити її губи своїми, двері з гуркотом відчинилися. Перш ніж ми з Аріель встигли поворушитися до приміщення, увірвалося четверо чоловіків. Обличчя Аріель спотворилося від страху.
***
Аріель
Бабуся одного разу сказала мені, що минуле ніколи не залишається там, де йому належить. Воно часто любить наносити візити, коли ти слабший за нього.
— У чому річ? — Запитав Кай. Його тіло напружилося, а голос був сповнений гніву.
— Я тут, щоб забрати те, що належить мені, — грубо відповів голос.
Я завмерла. Все моє тіло оніміло. Цей голос. Той самий голос, який шепотів мені на вухо брудні та огидні речі. Оскверняв мене. Намагався зламати. Вся моя увага була прикута до голосу людини, від якої я зуміла втекти. Людина котра хотіла зруйнувати моє майбутнє. Цей голос належав Адріано.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Останній лист про неї
RomansaМи були повними протилежностями один до одного. Як плюс та мінус на магніті. Як супергерой і суперлиходій у коміксі. Як ніч та день. Якщо вона завжди вигукувала "О, боже", то я звик говорити "О, чорт". Вона була ще не зіпсована цим життям, а я вже д...