Пори року. Зникнення Зими

Розділ 6. Історія Пір року

Діані здавалося, ніби сонреальність уклала договір із сином Гіпноса, Морфеєм, щоб стати дійсністю.

Вони йшли по доріжці темного, без жодного працюючого ліхтаря, парку, котрий був похмурим та покинутим. У прохолодному нічному повітрі відчувалися страхітливі, панічні, а також нуарні звуки.

Майк йшов попереду, як той хлопчик із Діаниних жахіть, і їй так само потрібно було його наздоганяти. Поки Майк зробить один крок, Діані треба три.

Зараз Діана аніскілечки не здивувалася б, якби місяць в одну мить зафарбувався в червоний, а з неба, вкритого пухкими безрадісними хмарами, посипалися важкі краплини багряної води.

Десь вигукнула сова, змушуючи Діану підстрибнути на місці, вітер сердито перебирав верхівками дерев, гнівливо закаркала ворона. Пожовкле листя під ногами нервозно шаруділо від кожного кроку, наповнюючи атмосферу гнилизною.

Діана вже задавала Майкові питання, куди вони тримають шлях, на що той креснув поглядом і наказав мовчки слідувати за ним.

Вона загубилась у часі. Їй вже нічого не хотілося. Потрясіння останніх годин залишили її зовсім без сил. Чомусь стало дуже моторошно.

Можливо, їй не потрібно ні про що знати? Можливо, таємниці минулого нехай і залишаються в минулому? Можливо, краще розвернутися й попрямувати додому в тепле ліжечко на поталу жахливим кошмарам?

Коли Діана цілком серйозно збиралася саме так і вчинити, Майк промовив надломленим голосом:

― Каву будеш?

Діана порівнялася з ним.

― У цьому місці є кав'ярня? ― запитала вона, озираючись. Жодного вогника. Темно, хоч оком світи.

І тут праворуч від себе (за шість-сім метрів) вона помітила темний силует, що синхронно рухався з нею, ― «охоронець», та ще й не один. Діана від несподіванки позадкувала, поки не відчула спиною Майкове тіло.

― Вони вже давно йдуть за нами по п'ятах, ― неквапливо прошепотів він, ― а ти їх тільки зараз помітила? Ну-ну... ― Майк похитав головою, тяжко зітхаючи, а потім обережно став гладити Діанині плечі. Він заспокійливо промурмотів: ― Хто б це не був, зараз вони не представляють жодної небезпеки. Хотіли б напасти, давно це зробили. Не бійся. Тим паче я біля тебе. Якщо вони наважаться, то...