Розділ 21. Вибір

33 5 4
                                    


Майкові здавалося, що він уже ві́дав усі відтінки болю. Одначе те, як йому почувалося зараз, не порівняти ні з чим ― мовби всі його кошмари водномить вишкрябалися з моторошних глибин найзатаєніших страхів і почали піддавати його смертельним тортурам живцем, раз по разу наводячи паніку на й так збуджену несвітським жахом свідомість.

Чимдуж перетинаючи померклий простір, на стінах якого то тут, то там сновигало хиже, озвіріле та роз'ятрене протистоянням звивчасте плетиво тіней, яке, мов вогнем і мечем, ввергало з усією нещадністю сніп смолоскипів, Майк ніби котився в пітьму сильних душевних страждань ― аж до ломоти в кістках та м'язах, до тупого ниючого болю під ребрами. Все його існування дихало на ладан. І тільки відчуття знеможеного Діаниного тіла не дозволяло йому цілком і повністю віддатися на поталу відчаю.

Щосекунди Діана, охоплена лихоманкою, слабшала, стаючи зовсім невагомою. Здавалося, вона з кожним плином часу вислизала з Майкових рук, мов достоту полохливе, витончене видиво, щоб навіки загубитися в густющій пітьмі. Її дихання ледве-на-ледве прослідковувалося, що марилось, наче вона й не дихала зовсім. А коли Майк не міг вловити її подих чи слабенький пульс, що сутужними поштовхами пробивався крізь бліду, тоненьку та майже прозору шкіру... ― він відразу ж помирав на місці, немовбито йому хтось тієї ж миті встромлював одним чітким та цілеспрямованим ударом небесну сталь акурат в самісіньке серце.

Його думки тонули в тиші, затулившись слизькою, мов смола, темрявою. У намаганні віднайти в потоці свідомості хоча б якесь логічне пояснення того, чому з його сонцем відбувалося те, що не піддавалося будь-яким розумним міркуванням, Майк ще більше заплутувався. А втім, всі його роздуми так чи інак вели до триклятого Антиспогаду.

Після виснажливої вечері з Суддями та всього того бруду, що затим пронісся, Майк першим ділом перелопатив всі доступні архівні записи в пошуках всієї ― важливої чи не дуже ― інформації про Антиспогад. Одначе її було, наче крапля в підземних водах Кригожару, обмаль. Неначе хтось зумисно стер на порох усі відомості, що мають хоч якесь вагоме значення. Позаяк всі записи були короткими, без надмірної деталізації та зводилися до стислого переказу історії винайдення Антиспогаду. Про наслідки ж вживання цієї чудодійної мікстури, а тим паче й про процес повернення спогадів після припинення його споживання, не було написано й поготів!

Пори року. Зникнення ЗимиWhere stories live. Discover now