Вони швидко прямували крізь широкий коридор, кам'яну підлогу якого устеляв червоний килим. Тут панувала сутінь.
Стіна з темно-сірого каменю праворуч була прикрашена картинами в громіздких золотих рамах, із зображенням пейзажів та портретів людей як у середньовічному вбранні, так і в сучасному. Мабуть, подумалося Діані, це були портрети господарів Кригожару або їхніх родичів: усі зображені люди мали бліду шкіру та чорне волосся. Поміж полотнами кріпилися смолоскипи в залізних кільцях та канделябри на ланцюгах. Час від часу Діана помічала зброю ― мечі та щити, а також лицарські обладунки.
Ліворуч були арочні вікна, вітражні чи ґратчасті, крізь які линуло тьмяне сіре світло. Буря ні на йоту не вщухла, а навпаки ― ще з більшою інтенсивністю посилала дощ разом із вітром боротися зі стінами Крижаного замку.
― Тут дуже часто штормить, ― пояснив Майк, усе ще міцно стискаючи Діанину долоню. ― Особливо о цій порі року. Це справжнє диво, що нас буря по дорозі не наздогнала. А втім, світанки в нас прекрасні.
― Справді? ― Діана уявила, як сонце піднімається над спокійним океаном, розсіюючи смуги різних відтінків червоного... Це видовище повинне аж дух захоплювати. От би до завтрашнього ранку буря вщухла!
― Справді-справді. Ми зараз у Центральній вежі, ― повів далі Майк. Діані здалося, ніби той спеціально змінив напрямок розмови. ― Я живу на самій верхівці, твоя кімната буде поверхом нижче, а дядько мешкає в Північній вежі. І ми, ― Майк зиркнув на годинник, зітхаючи, ― злегка запізнюємося. А дядько цього не любить. Тому якщо не хочемо зустрічати світанок у підземеллі, варто прискоритися.
Діана запідозрила щось неладне:
― Почекай, і часто ти зустрічав там світанки?
― Кожен гість замку повинен хоча б раз зустріти світанок у підземеллі, балда, ― процідив Майк, злісно прижмурившись.
«Зрозуміло. Уходить від теми ― значить, часто», ― зробила висновок вона. І він знову випустив свої колючки, ніби й зовсім не було ще мить назад теплих обіймів. От що за хлопець, а? Варто тільки на хвильку наблизитися, так той відразу закривається. А ще кажуть, у дівчат настрій скаче...
Діана вже зрозуміла, що це в Майка захисна реакція така. Він пережив занадто багато як для своїх юних років і звик приймати самостійні рішення, покладаючись тільки на себе. Та ще й зростав під покровительством дядька, методи виховання якого далекі від гуманних.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пори року. Зникнення Зими
FantasíaЗвичне життя Діани перевернулося догори дриґом після знайомства з загадковим хлопцем. Щоночі їй сняться кошмари, яким позаздрить будь-який фільм жахів. Чи мають вони зв'язок із реальністю? А якщо раптом виявиться, що поруч із земною цивілізацією ро...
