Розділ 4. Не будіть в мені любові

99 8 116
                                    


Майк дивився в карі очі колишнього друга і ніяк не міг збагнути: це дійсно та сама людина, яка підтримувала його у найтемніші періоди життя? Це правда той хлопець, якому вдавалося розсмішити його в ті миті, коли хотілося вити вовком від нестерпного болю? Це насправді той, приїзду котрого він чекав з нетерпінням, бо знав: якщо Денис поруч, значить, усе буде добре?

Вони були нерозлийвода з самих пелюшок. Усі дивувалися: як таке взагалі можливо? Майк ― Зима, Денис ― Літо. Вони належать до різних світів власної цивілізації Пір року. Абсолютні протилежності як за зовнішніми характеристиками, так і внутрішніми. Дружба між ними була заздалегідь приречена на провал.

Вони немов їнь та ян, день та ніч, світло та темрява. І хто з них виявився добром, а хто ― злом?

І ось це врешті-решт сталося: дружба розвалилася, як картковий будинок. Дванадцять років товариськості ніби й ніколи і не було. Денис, як виявилося, майстерно грав тільки йому одному відому роль, а потім взяв і зірвав свою маску.

Майк почував себе справжнісіньким бовдуром, адже не зумів завчасно розкусити істинну личину друга. Це ж треба так? Денис єдиний, кому Майк повністю довіряв, перед ким відкривав своє серце по самі вінця. Заповітні думки, бажання, наміри, переживання ― ніщо не приховане від нього. Йому відомо навіть те, що Дафні навіть і не снилося. Вона ж бо все-таки дівчина, їй усього не розкажеш.

Знав би Майк, чим для нього такі щиросердні розмови обернуться у майбутньому!.. Добре, що він хоч не розказав Денисові, ким є та маленька дівчинка, з якою доводилося проводити багато часу, до шести років. Наслідки такого зізнання складно й передбачити.

Зате Майк зрозумів одну дуже важливу річ: немає найгіршого ворога, ніж найкращий друг.

І зараз, дивлячись на Дениса, він у цьому впевнювався, як ніколи. Така янгольська зовнішність, а за нею ховається змія.

― Знаєш, друже, ― почав у своїй звичній лінивій манері Денис, ― ще день назад я нізащо на світі не повірив би, що моя маленька Діанка, яка і мухи не образить, зможе тобі щось заподіяти. Але тепер... Спостерігаючи за вами, бачачи, як вона закипає біля тебе... Ох. Моя віра зміцнилася. Вона зможе все.

― І як давно ти знаєш, хто є тією самою Єдиною? ― якомога байдуже запитав Майк.

― Точно більше за тебе, малий.

Пори року. Зникнення ЗимиWhere stories live. Discover now