Старовинний годинник у людський зріст мирно вистукував секунди. На його скляному корпусі відбивалися смуги світанкового сонця, що сутужно продиралися крізь туго напнуті, цупкі, чорні штори. Вогонь байдуже потріскував у плиті за заслінкою. І лишень поривчасті удари ножа по шинці, немовби та чимось завинила, порушували одностайну мелодію ранку.
― Та трясця! ― спересердя вигукнув Майк, гнівливо жбурнувши ніж вбік.
Його природа зіграла з ним злий жарт: почуття, які він так завзято намагався затаїти під грубою корою крижаного серця, від яких несамовито втікав, мов достоту міфічний чорт, що боїться ладану, здуру вилізли назовні ― наче й десяти років і не було зовсім! Наче тільки-но вчора він, шестирічний, зустрічав із Діаною багряно-кровавий світанок, ніжився під його щасливими промінцями, тонув у Діаниних чарівних, пронизливо-блакитних очах... та врешті-таки пізнав насолоду першого поцілунку...
І ось два світанки заледве не перестрілись у знавіснілій мрії.
Несамохіть Майк протяжно зітхнув: він знову проявив слабкість, знов-таки піддався спокусі, бувши цілковито безсилим протидіяти досвітній марі. Пригортати Діану до себе, плутатись пальцями в її шовковистому волоссі, відчувати на відстані подиху нестямний трепіт її тіла було схоже на рубікон реального та нереального. А її очі, наче ввібравши в себе сяйво сонмищ зірок із нічного неба, мерехтіли дивним відлиском, так і вабили, знадливо кличучи тонути в їхньому теплі... На якусь мить Майк піддався, потягнувся до таких жаданих, мов цілюща вода, вуст, повністю забувши про насущність.
...Спрожога Майка мов блискавкою по хребті шварконуло від несподіваного розуміння, що виразно, із чітко окресленим обрисом, замиготіло в роз'ятреному та розпаленому почуттями розсудкові.
― Я ніколи не переставав її любити... ― вражено шепнув він у порожнечу, обсипаючись осточортілими дрижаками.
Майк усвідомлював це завжди, але тільки-но зараз сприйняв як кляту догму ― незаперечну та непохитну істину, від якої відкараскуватися було б верхів'ям абсурду.
Краще б він воістину її ненавидів!
Діанине тепло має стати для нього забороненим плодом, а власне серце ― крижаним навсправжки. Інакше він не зможе довести до кінця те, що запланував.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пори року. Зникнення Зими
FantasyЗвичне життя Діани перевернулося догори дриґом після знайомства з загадковим хлопцем. Щоночі їй сняться кошмари, яким позаздрить будь-який фільм жахів. Чи мають вони зв'язок із реальністю? А якщо раптом виявиться, що поруч із земною цивілізацією ро...
