Я відьма, яку коханий попросив створити любовне зілля

Розділ 10. Відьма і отруйне яблуко (частина 4).

Роуз помила посуд, щойно вони закінчили їсти Тарт Татен. А все тому, що вона була впевнена, варто Гаріджу ступити за поріг, як уся мотивація для прибирання загубиться. І хоч подібна справа вимагає часу й зусиль, дівчина змусила свої руки рухатися. Але ж у житті таке заняття вимагає лише мінімальних витрат енергії. До того ж, раз Гарідж почав приходити частіше, відьма не наважувалася подавати йому вже використаний, брудний посуд.

Зараз, чекаючи гостя і його частувань, Роуз підготувала набір тарілок і приладів, щоправда, всі вони виявилися різної форми і розмірів.

"...на підвісній полиці над умивальником все ще стоїть бабусин сервіз."

Роуз спробувала дістатися до полиці, але не змогла. Замість цього вона залила свою нову веридіанову мантію водою.

Одягнувшись у це вбрання вперше, вона раптом усвідомила, що це просто тканина. У підсумку вона почала носити її і під час польових робіт, і в процесі приготування зілля. У дівчини не залишилося жодних вагань. У результаті через кілька днів новеньке вбрання стало брудним.

Навіть навшпиньки Роуз усе ще не могла дотягнутися до полиці. Коли ж вона зібралася знайти якусь шухляду, щоб стати на неї, за спиною пролунав голос:

- Я можу допомогти. Що ви шукаєте?

- О, Пане Клієнт, не хвилюйтеся. Будь ласка, сідайте.

Чаклунка виросла незалежною і не звикла до чужої допомоги. Але, її коханий милий з нею, від чого, зрозуміло, вона може неправильно витлумачити його дії, а тому потрібно уникнути самообману.

- Що саме Вам потрібно? Просто скажіть мені.

Однак, її предмет обожнювання ще й благородного походження. З наявного за плечима відьомського досвіду Роуз знає, що все хороше має властивість швидко закінчуватися, якщо просто піти в нього на поводу.

- ... Не могли б Ви відчинити ліві дверцята?

Із самого початку дівчина підозрювала, що буде важко. Шафка забита речами, тому навіть відкрити її непросто.

- Тримайтеся позаду. У той момент, коли я відчиню її, щось може випасти й поранити Вас.

- Ні, ні, ні, ні, ні, я не можу піти на такий ризик і просити пана Клієнта про ...

- Ви так переживаєте, що я можу постраждати? - Здивовано, Гарідж дивився на відьму згори донизу.

"Ем, хіба це не адекватна реакція на думку про чиюсь травму?"

... Ба більше, обличчя Гаріджа - справжній прояв краси. Якщо з ним що-небудь трапиться, чи то навіть невеликий синець, Роуз скористається всіма наявними в неї лікарськими зіллями, щоб зцілити його... "або просто знищу цей будинок."

- Пане Клієнт, будь ласка...

- Зрозумів. Буду обережний. Після того, відкривши шафу, я швиденько відійду.

"Отже, він відкриє її "обережно"? Що це взагалі означає?"

Роуз - розсудлива відьма, і зростаюча кількість запитань тільки підживлює її занепокоєння. Але вона все одно поступилася цьому чоловікові.

Як і очікувалося, варто було дверцятам шафи відчинитися, назовні посипалися різниці, що зберігалися всередині... Гарідж охоче підставив свої долоні.

- Гарна робота, - поаплодувала Роуз.

- ... Ви маєте навести там лад, - чесні слова Гаріджа вразили Роуз.

Акуратно поклавши речі, що випали, на підлогу, він знову звернувся до господині будинку:

- Так, що саме звідти Вам потрібно?

- Це знаходиться в задній частині шафи... зачекайте, не чіпайте маленький флакон, і паперовий пакет поруч із ним теж. Назад, лівіше, поруч із кутом, правіше... - з кожним словом терпіння Гаріджа зменшувалося, на його обличчі утворилися зморшки...

- ... Ви знайшли.

- Воно?

Не встигнувши навіть усвідомити, Роуз уже опинилася в повітрі. Гарідж обома руками підхопив її.

- Знайшов.

- Д...д...добре.

Відьма, розгублена тим, почервоніла вона чи зблідла, стала слухняною. Принаймні, поки що. Отримавши невелику дерев'яну коробочку, мету всіх цих пошуків, Роуз повідомила, що справу зроблено.

Гарідж поставив дівчину на підлогу. Із цим пішло тепло, яке відчувала чаклунка крізь товстий одяг... тепло, що виходило від його тіла.

Від усього серця Роуз зітхнула з полегшенням.

- ... Так, у Вас усе ще не вистачає м'яса.

Цей чоловік зважив її, а те, як він висловився, підтверджує, що жінку в чаклунці він не бачить.

Як би там не було, Роуз - відьма. Добре, коли тебе вважають жінкою, але якщо ні... "ні, це не має значення."

Перш за все, їй слід відкрити цю коробочку і дістати з неї чайний набір...

"... тьху, прокляття! Сльози на очі навертаються!"

- ...ах! Ось і вони!

- Прекрасний колір. Мабуть, це робота дуже досвідченого майстра.

- Так, і я...

"...хочу використати цей сервіз наступного разу, коли ми будемо їсти разом."

Усвідомивши, що мало не сказала це вголос, Роуз відчула, як по шкірі пробіг холодок.

"Отже, ти справді повірила, що він знову прийде? Ба більше, ти очікуєш, що він принесе з собою ще більше їжі для тебе?"

Як нерозумно з її боку, дівчина здивувалася своїй здатності мріяти...

- Щось не так?

- Ні, нічого. Ем, у мене буде безліч клієнтів, отже, потрібно збільшити кількість посуду...