Я відьма, яку коханий попросив створити любовне зілля

Розділ 16.2. Відьма і обіцяне любовне зілля (частина 3).

- Роуз.

Ім'я, яке Гаріджу заборонили вимовляти. Він ніколи не замислювався про такі речі. Можна навіть сказати, для нього інтерес до іншої жінки, не до Принцеси, вже досить незвичайний.

Але, коли йому сказали, що він не може називати її на ім'я - для нього це стало ляпасом. Гарідж був збитий з пантелику: "Як же я тоді повинен звертатися до неї?"

Складалося враження, що вони знову стали незнайомцями.

У чоловіка з голови не виходило те, як Відьма під дією любовного зілля легко дозволила називати себе на ім'я. Іменем, яке вона зазвичай не дозволяє йому вимовляти. З якою ж любов'ю вона благала Гаріджа покликати її.

"... Але, одного тільки імені для мене не буде достатньо... ніколи не буде."

Однак, у цей самий момент він не в змозі дорікнути Роуз, яка тремтить, як кошеня. Він сам розуміє, що просто не здатен зробити це... Дівчину, яка зростала під покровом ніжного кохання, слід натомість вмовити.

Гарідж згадав, що після того, як Відьма випила любовне зілля, "кохання", яке вона відчула, збентежило її, змусивши сховатися під капюшоном. Ще він пам'ятав, що дівчина в тому стані чинила так, як їй подобалося.

Те, як кінчики її пальців дражнили його, було до непристойності майстерно, але її посмішка залишалася невинною, як квітка, що розпускається під променями сонця. Теперішній її холод нагадав лицареві про звичайну Відьму, яку він звик бачити - нічого не висловлює, але обожнює набивати рот солодощами, зробленими з яблук.

Поступово всі його думки про "незвичайну" Роуз, яку він побачив під час інциденту з любовним зіллям, перейшли тільки до однієї і єдиної Роуз, що стояла зараз перед ним. Вона - все, про що він може думати.

Чаклунка прийняла його замовлення.

Почуття, що Роуз демонструвала йому раніше, були пристрасними, але водночас все ж таки підробленими. Зрештою, вони викликані впливом зілля... але навіть так...

"Все це було лише імітацією кохання, спровокованого зіллям", - так переконував себе Гарідж у хвилини надто нестерпного відчаю. Але повірити собі так і не зміг.

Хоча ефект тривав недовго, на нього він справив набагато більше враження, настільки сильне, що неможливо було оговтатися. Вона ж, ймовірно, нічого про це не думала і не відчувала, поки була під впливом зілля.

Того дня, коли дія зілля минула, Роуз знову стала холодною, байдужою.

Закінчивши збирання й пакування пігулок і зілля, чаклунка поспішно зажадала плату з Гаріджа, який все ще не оговтався від події. Той передав гроші за роботу, а коли зібрався йти, вони обмінялися прощальними словами.

Все ще перебуваючи в розгубленості, Гарідж повернувся у свій маєток.

Він думав, що стукіт у його грудях ніколи не припиниться.

За іронією долі, він почувався так, ніби сам випив те любовне зілля. Відтоді він не міг викинути з голови голос Роуз, її тепло, її очі... це було все, про що він міг думати після пробудження

Роуз заявила Гаріджу, чиї думки досі в плутанині, що зілля більше не має жодного впливу на неї. З другої піщинки, що впала на дно годинника, не залишилося й сліду колишньої її прихильності до нього. Почуття повністю випарувалися.

"Хіба я не повинен відчувати полегшення?"

І все ж, згадуючи холодне ставлення Роуз, йому ставало самотньо. Лицар подумав, що, якщо знову відвідає її, зможе прояснити ситуацію. Таким чином, він без будь-яких вагань прийшов до неї.

Як завжди, він мав намір перекусити разом із нею... але тільки виявив, що в її оселі не залишилося й сліду від нього. Все було перервано за її власним бажанням. Вона захотіла повністю стерти все, що з ним пов'язано, і зі свого будинку, і зі свого минулого.

На прибулого Гаріджа очікувала повна відмова.

Це його дуже здивувало. Він вважав, що зв'язок, який між ними встановився, гідний того, щоб назватися "дружбою".

Він був впевнений, що вона знову зустріне його... як зазвичай.

Час, проведений ним тут, коли він пив теплий чай, сидячи біля маленького залитого сонцем вікна, - він думав, він триватиме вічно. Він ніколи не сумнівався в цьому.

Маленька відьма, що стояла перед ним, думає, що повернення його скатертини вирішить всі проблеми.

Цій безсердечній Відьмі він захотів помститися.

- Роуз, - він назвав її на ім'я, повністю усвідомлюючи, що зараз вона не під дією любовного зілля.

На її обличчі відбилася суміш шоку і жалю.

"...так тобі й треба!", - немов серце його пронизало безліч невидимих копій. Зрештою, його відкидають.

Виявляється, ті почуття, які вона показала йому днями, були викликані виключно зіллям - вони зовсім не відображали істини її серця.

Роздратований, Гарідж продовжив.

... Роуз обхідним шляхом натякає, що йому тут більше не раді, адже він більше не клієнт.

На що він відповів:

- Я хочу замовити інше любовне зілля, - секретне зілля відьом, яке він завжди вважав надто сумнівним і уникав, бо воно спотворює розум і почуття людини. Він бажає його, як і сказав.

Для нього це розумна ідея.

Він на власні очі переконався, наскільки виснажливий процес виготовлення. Потрібна величезна кількість часу для створення зілля. Якщо він знову проведе стільки часу з нею, з Роуз, вона, швидше за все, більше не відкине його.

Гарідж дуже задоволений своїм власним планом, хоча все ще не знає, чому Відьма відкинула його.