Я відьма, яку коханий попросив створити любовне зілля

Розділ 55. Відьма, яка стала манекеном (частина 6).

Щойно Гарідж зник, вирушивши на роботу верхи, Роуз повернулася до зали, де на неї чекав Тієн.

- З поверненням. Ваше життя молодят видається ще більш кумедним, ніж я собі уявляв... яке полегшення.

- В нас ще не настав медовий місяць.

- Ха-ха-ха, - торговець хотів ще щось додати, але Роуз поморщилася, ніби відмовляючи його від продовження. Замість Сафіна біля відчинених дверей стояла Мона.

- Ти, мабуть, втомилася, вірно? Давай зробимо перерву.

- Тієне, я передумала... ти приголомшливий!

Сили чаклунки виснажилися, бо весь цей час вона займалася тим, до чого зазвичай не звикла. Її нинішній змучений стан зробив у її очах Тієна свого роду ангелом.

Мона зреагувала на слово «перерва» і незабаром заварила їм чаю. Разом із ним подали солодощі... або вони були приготовані заздалегідь, або принесені Тієном. В меню виявилися кекси з вкрапленням шматочків яблука.

Чаклунка уявила собі, як кекс розсипається, коли вона його кусає - хрустка текстура, смак якої, напевно, пошириться по всьому роту.

Перш ніж почати їсти, Роуз розглянула ласощі з усіх боків. Вона зачарована його виглядом. Якщо стиснути руку, м'яка текстура дрібно кришиться. Вона втупилася на шматочок, що відламався, і зковтнула...

Це має такий привабливий вигляд...

Кришити його на шматочки чи відкушувати як є... Роуз не знала, що робити. Вона відчула, що оживає. Солодкі, витримані золоті скибочки яблука проглядають крізь м'якоть. І з простого погляду, і з відчуттів пальців, дівчина вже могла здогадатися, наскільки хрусткими будуть ласощі...

Остаточно піддаючись спокусі, Роуз набиває рот.

Цього разу, вона також може відчути хрусткі скибочки фруктів. Хрускіт заповнює її. Запах олії, змішаний із кислинкою лоскоче ніс... Це так нагадує сон.

- Я й не знав, що ти так любиш солодощі, - Тієн, який певний час спостерігав за Роуз, виглядав здивованим. Дівчина обмірковувала, що йому відповісти, поки наповнювала свої щоки, як білка.

... Можливо, вся справа в Гаріджі. Він - причина, через яку вона любить солодощі і взагалі поїсти.

- Тепер, коли ти щаслива, давай продовжимо наше обговорення.

Досі її життя як відьми було позбавлене радості.

Вона вставала вранці, доглядала за полями, йшла в ліс, збирала інгредієнти, робила секретні зілля відьом. Тобто, замість того щоб жити, вона просто існувала. Вона робила тільки те, що потрібно було, і, здебільшого, одне лише це. Тому що так її навчили жити. Тому що таке життя Відьми. Роуз, Добра Відьма озера, повинна була жити саме так.

Тієн, здається, дуже задоволений Гаріджем, який змінив чаклунку. Його лукаві очі звузилися ще сильніше.

Роуз закінчила їсти свій кекс і ретельно поглинає крихти з пальців.

- Я справді здивований, що ти можеш з'їсти так багато. Спочатку я думав, що доведеться доїдати за тобою..., але зараз можу зітхнути з полегшенням.

Дивлячись на Роуз, яка жувала, Тієн зітхнув, ніби скидаючи важкий тягар. Слухаючи старого друга, чарівниця відчула, що щось не так...

- ... Проблеми?

- Останнім часом стан моїх клієнтів погіршився.

- Хвороба? Отрута?

- Схоже, справа не в цьому. Це завжди відбувається раптово, коли вони п'ють вино або відпочивають. Але щойно лікар прибуває на місце, всі симптоми зникають.

- Ммм...

Якщо говорити про клієнтів Тієна, то деякі з них мають такий статус, що з легкістю здатні змінити долю Королівства.

Повз Роуз, яка слухала слова Тієна, промайнула рука. Мона спробувала забрати посуд. Відьма відійшла, щоб не заважати їй. Але покоївка миттєво зблідла, не встигнувши ще покинути кімнату, хоча тарілки-таки забрала.

- Здається, ти дуже її лякаєш.

- Люди, які не бояться відьом, рідкісні, але вона виглядає навіть переляканішою, ніж зазвичай. Відьми й торговці зазвичай ідуть пліч-о-пліч, коли йдеться про руйнування королівств, так? - Потиснула плечима Роуз і взяла ще один кекс.

- Останнім часом стало спекотніше, можливо, температура вплинула на них.

- Це як із яблуками!

- В такій південній країні здоровий глузд мав би підказувати, що не варто залишатися на сонці надто довгий час.

Очі дівчини заблищали. Для неї, яка ніколи не покидала рідної домівки, знання, подаровані Тієном, схожі на розкіш. Вона дуже цінує це.

- Які симптоми...?

- ... От і добре, - лисяча посмішка торговця змусила Роуз здригнутися. - Схоже, ти готова взяти участь в другій половині дискусії про сукню.

Дівчині залишалося тільки відповісти:

- Так.