Я відьма, яку коханий попросив створити любовне зілля

Розділ 20.2. Відьму зачаровують (частина 5).

Щойно вдалося витягти місячне світло з озера, Роуз негайно повернулася до своєї оселі. Все має бути на найвищому рівні, тому вона повністю зосередилася на приготуванні зілля, навіть перейшовши в режим цілковитого ігнорування Гаріджа. Бігаючи біля свого відьомського котла, вона відчула на собі чийсь пильний погляд. Але продовжила займатися своїми справами, вдаючи, що нічого не помічає. Проте, для неї це виявилося важким.

- Я б вважала за краще, щоб Ви не дивилися занадто пильно.

"...у мене руки трясуться." Неможливо просто сказати йому повертатися додому. Тому що вона цього не хоче. Якщо відьма накаже йому: "Іди додому", - це суперечитиме її справжнім намірам, і, отже, буде визнано брехнею.

Перше правило відьом: ніколи не брехати.

Гарідж усвідомив, що Роуз говорить серйозно, і повільно відвернувся.

Тиша, що повисла між ними, нервує відьму, тож вона знову відкрила рота і сказала:

- Ваше мовчання змушує мене нервувати. Скажіть мені що-небудь, що завгодно.

- Яка ти проблематична особа... - здається, він не може придумати, про що поговорити.

Роуз перемішувала рідину в казані, від чого спіймане плаваюче світло, обертаючись, стає тонким і довгим.

- Я ніколи раніше не бачив магії відьом.

- Немає сенсу робити з цього шоу, - незважаючи на те, що всього хвилин тому її грубо назвали "проблематичною", дівчина все ще продовжує відповідати, нехай навіть без загального зорового контакту.

- Ясно. Якщо подумати, Роуз, хіба ти не завжди знаєш, коли клієнт прибуває до тебе?

- Про що Ви?

- Чи не тому ти завжди визираєш у вікно?

- Ви помітили?

- Звичайно.

Місячне світло скрутилося в тонку нитку. Роуз вміло збирала його руками, перш ніж накрутити отримане волокно на веретено.

- Хоча я прекрасно бачу на дуже великих відстанях, причина не тільки в цьому... Магія предків зосереджена тут. Одна з них запечатана всередині дзвіночка, що зовні. Щоразу, коли хтось підходить - чи то людина, чи то тварина, я чую дзвін.

- Отже, виходить... ти вже знаєш, коли приходить клієнт, навіть якщо він все ще перебуває на іншому березі озера?

- ...

- Роуз, ти слухаєш?

- Вибачте. Припиніть розмовляти, мені потрібно зосередитися.

- Оу.

Після завершення роботи, чаклунка знову заговорила:

- ... Вибачте, про що ми говорили? - нахиливши веретено над великою скляною пляшкою, дівчина переливала тонку нитку, зроблену з місячного світла. Гарідж, який став мимовільним глядачем цієї сцени, здавалося, справді загіпнотизований.

- Дякую за нагадування про те, що в тебе існує свій власний світ.

- Без проблем.

- ... значить, дзвіночок дзвонить незалежно від часу?

- М? Так, а що?

- ... почекай, ти маєш на увазі, що він дзвонить навіть пізно вночі!?

- ... чи має право говорити про це клієнт, який затримався допізна? - тепер здивувалася Роуз.

До цього моменту вона навіть не усвідомлювала, як довго вони не сплять. Вже глибока ніч. День напевно змінився.

- Неважливо - ранок, день чи ніч - він завжди дзвенить. Оскільки клієнти воліють відвідувати подібне місце вночі, моє тіло звикло до пробудження приблизно в цей час. Зрештою, я єдина відьма в цих місцях.

Гарідж, якого викликали пізно вночі, відчув себе ніяково. Однак, поступово на його обличчі з'явився суворий вираз.

- ... коротше кажучи, роками ти нехтувала сном?

- Я сплю. Просто прокидаюся раніше, от і все.

- По суті це одне й те саме. Ти нехтувала сном.

Чоловік застогнав і піднявся зі стільця. Не вірячи тому, що відбувається, він потягнув чаклунку за руку. Всередині його великої долоні її тоненька ручка схожа на рожеву гілочку.

Це вперше, коли Гарідж, народжений і вихований дворянином, проявляє подібну грубу поведінку.

Потім він підняв все ще збентежену Роуз.

Будиночок відьми - маленьке, скромне житло. В ньому немає поділу на кімнати. Тому "спальня" - це простий, прихований простір в самому кутку кімнати біля стіни. Вона складається з невеликого ліжка.

Відьму понесли туди, де нещодавно сиділа Лау.

Чоловік наказав:

- Спати.

- А...!?

Лицар обережно опустив дівчину на ліжко. Однак, в той момент, коли Роуз намагалася підвестися, Гарідж завадив їй... спіймавши в пастку власним тілом.

Вона опинилася затиснута між його ліктями, що слугували одночасно і захисною колискою, і міцною в'язницею.

Він навис просто над нею. через що чаклунка більше не могла спокійно рухатися.

Роуз закам'яніла.

- ... я буду спати.

Несподівана поведінка Гаріджа та її власне обурливе становище не залишали вибору.

- Щодня ти маєш справу з потенційно отруйними інгредієнтами. В тебе таке худе тіло, бо ти багато не їси. Тепер ти ще й відмовляєшся спати?

На такі наполегливі наступальні аргументи Роуз змогла тільки опустити очі. Таке відчуття, що будь-якої миті її чоло торкнеться чола Харіджа.

- Але, хіба лицарі не так само живуть!

- В мене є колеги, які готові замінити в будь-який момент. Крім того, є ще й відпустка. На відміну від тебе, яка завжди займається одним... - він замовк. Здається, хлопець нарешті усвідомив їхнє теперішнє становище... Вони опинилися так близько одне до одного, що Роуз, дивлячись в очі Гаріджа, бачила там своє власне відображення.

Відьма з малиновим волоссям щосили намагалася поворухнути губами. Її очі сльозилися, демонструючи здивування і замішання.

- ...

- ...

Вони зберігали мовчання, що, здається, в цю саму мить було наймудрішим рішенням. Кілька секунд по тому Гарідж почав повільно відступати, ніби перед ним дикий звір. Його рухи настільки обережні, немов будь-яке найменше відхилення могло порушити світовий баланс і призвести до втрати центру ваги. Він опустив ноги, які весь цей час впиралися в ліжко, на підлогу. Потім, немов вони щойно уникли світової катастрофи, обидва одночасно видихнули.

- ... можливо, зараз не найкращий час, щоб сказати це, але, повір мені, я б не скористався сплячою жінкою.

- ... Я знаю. Я не турбуюся, - Роуз напружено кивнула його словам, що прозвучали для неї дещо дивно. Скрині чоловіка дещо здригнулися, але здається, відповідь відьми його задовольнила.

- Ну, тоді... спати. Коли з'явиться відвідувач, дзвіночок задзвенить, вірно? Не хвилюйся, я займу твоє місце і заберу їх на човні.

Роуз є, над чим подумати. Наприклад, як можна заснути в його присутності? Як можна дозволяти собі й надалі дозволяти Гаріджу балувати себе? Він, безсумнівно, втомився після проводів Лау... і, якщо прийняти його пропозицію тут і зараз, що буде далі?

Ця ніч особлива, він поруч із нею. Але, щодо інших ночей, які доведеться проводити на самоті? Звичайно, жодна ніч ніколи не буде схожа на цю. І, кожна ніч на самоті, без нього, стане болісною.

- Перестань думати і спи спокійно.

Через те, як впевнено прозвучали ці слова, дівчина відчула, що не в силах більше йому протистояти, і вирішила зануритися у світ мрій.