Коли лиходії повстають Книга2

Розділ 19

ДАНТЕ

То була авантюра.

Ризик.

Влаштувати справжнє весілля під фальшивою завісою.

Одружитися з Єленою, коли ми мали втекти з країни.

Поєднати моє вічно небезпечне життя з життям жінки, яка заслуговувала тільки щастя до кінця днів. Я не міг запропонувати їй досконалості, щастя без бід та потрясінь. Але я міг запропонувати їй таємні принади темної сторони її душі: хаос і чудо, насильство та пристрасть, дія та нескінченні пригоди. Я міг показати їй кохання, про існування якої ми навіть не підозрювали, поки не закохалися одне в одного і не стали двома душами, що злилися в одну.

Це було егоїстично і безрозсудно, але я ніколи не пошкодую, що зробив цю неймовірну жінку своєю дружиною, і я працюватиму щодня, щоб вона теж ніколи про це не пошкодувала.

Ми покинули церкву, як тільки закінчилася швидка церемонія, щоб повернутися на причал. Френкі чекав з іншого судна, цілуючи Єлену та вітаючи її, поки я розмовляв із Торе.

— Все на місці?

Він кивнув головою.

— Вечірка в повному розпалі. Леонардо там. Він написав, що Рокко послав людей шукати тебе.

— Нехай вони нас знайдуть.

Одруження з Єленою розбудило в мені звіра. Він смикав за ланцюги, в які я його закував, і гарчав так сильно в грудях, що я відчував вібрацію. Я завжди хотів убити Рокко Абруцці за продаж Козіми в рабство, але тепер я хотів викинути його за те, що він наважився погрожувати Єлені.

— Ми маємо одну ніч, щоб навести тут порядок, а потім ми їдемо. Чи готовий Даміано взяти на себе керування?

— Наскільки він може бути готовим, — підтвердив він, дивлячись на Елену, яка сміялася, прощаючись із Козімою та Олександром. — Ти скажеш своїй дружині, що її чекає кривавий медовий місяць та довгий період без нового чоловіка?

— Їй буде все одно на цей чортовий медовий місяць, — моя усмішка була дикою. — Якщо що, то вона, можливо, сама захоче засипати Рокко Абруцці землею.

— Ах, юне кохання, — пожартував Торе, обіймаючи мене зі спини. — Будь обережний, figlio.(з італ. «Син»)

— І ти, — наказав я.

Я відсунувся від нього, щоб забрати свою дружину у її сестри та мого брата. Вона пригорнулася до мене, як пазл мозаїки, її посмішка була яскравішою, ніж італійське сонце, яке швидко сідає в море.