Коли лиходії повстають Книга2

Розділ 18

ЄЛЕНА

Звичайно, сукня сиділа ідеально.

Це був вінтажний Valentino, розкішний і простий шовк, скроєний точно по моїх пропорціях, так що пряма спідниця облягала мою талію та стегна, а ліф обіймав найменші вигини. Рукава були довгими, але матеріал відкрива мої плечі та верхню частину грудей.

Це була елегантна досконалість, і я без жодного підтвердження знала, що Данте купив його для мене.

У волоссі у мене був попіл від палаючої машини, а на взутті потертості від подорожей. У маленькому приміщенні не було дзеркала, тому я не могла перевірити свій макіяж, і з собою був тільки маленький пензлик, складений у сумочці, а також крихітний флакон парфумів Шанель №5 і тюбик червоної помади, що закінчується.

Я знаходилася в місті, яке колись засуджувала за спогади, які він зберігав, у крихітній каплиці без друзів, сім'ї чи фотографів, щоб зафіксувати цей момент для шостої сторінки.

Ми з Данте були разом один місяць.

Місяць переслідувань та викрадень.

Сексу та досліджень.

Романтики та напруження.

Один місяць, який здався мені цілим життям.

Життям, яке я ніколи не хотіла закінчувати.

Тому мені було байдуже.

Не було причин, через які я не маю виходити заміж за Едварда Данте Сальваторе.

За людину, яка навчила мене любити і жити заново.

Людину, яка повернула мене до самої себе.

Я покохала його ще до того, як навчилася визначати це почуття, і, можливо, саме тому це сталося, тому що все було зроблено, перш ніж я встигла подумати про те, щоб зупинити це.

Кохання до нього запалило іскру, яку я роками складала у своїй самотній душі, чекаючи, що хтось прийде і запалить її. Це почалося в моєму серці і поширилося, як лісова пожежа, по венах, розтопивши цю сніжну королеву, яку я занадто довго створювала з себе. Тепер вогонь вирує в мені, вічний і незгасний.

Все, що намагалося стати, між нами, тільки розпалювало полум'я.

І я до мозку кісток знала, що це ніколи не зміниться.

Що відбувається, коли два лиходія закохуються один в одного?

Чи існує щасливий кінець таких людей, як ми?