12 Розділ.

25 4 0
                                    

Він встав з ліжка, а пов'язка на очі стала мокрою. Попрямував до кухні, щоб випити води.
В пам'яті все більше і більше спливали на поверхню погані й чудові спогади про Сун Лань.
Травма, психологічна біль знову після того, як вони почали жити в іншому місті нагадала про поріз в душі молодого чоловіка.
Поставив порожню чашку і повернувся назад. Але спати не хотілося і щоб не розбудити свого партнера по коханню, він сів на підлого і безшумно ридав опустивши голову.
Сюе Ян, який спав помітив, що місце поряд порожнє. Протер очі та поглянув навколо кімнати, поки не помітив темний силует в темряві, що ніби статуя завмер та не рухався.
– Даочжан… Це ти…?– сонно промовив встаючи з ліжка.
– М...– тихо вимовив той не рухаючись, а сльози продовжували капати маленькими струмками.
Допоміг піднятися і сісти на ліжко. Сам повалив його на ліжко оглядаючи стрічку на очах що стала мокрою і брудною.
– Треба змінити твою пов'язку.– твердо вимовив беручи  із тумбочки.
Обережно знімає стару, але рука іншого зупиняє того забрати.
– Не дивись на мої очі... Бо мені стане ще боляче...– ледве чутно вимовляє.
Сюе Ян цілує руку того говорячи:
– Мені боляче, що моя кохана людина страждає на самотності і навіть не може розбудити мене. А тому сама страждає.
Сюе Ян був злий на нього за такі вчинки по відношенню до нього. Знімає і одягає нову, чисту, білосніжну, як сніг.
Одна рука швидко загубилася під одяг торкаючись гарного тіла.
– Ч-чека...
Не даючи договорити, іншою рукою піднімає обличчя другого, щоб пристрасно і глибоко цілувати. Своїми ногами розводить ноги Даочжан. 
– Ммм!?– Сяо Сінчень.
– Тихіше, зосередься на мені і тільки мені. Давай зробимо один разок, будь ласка?~ – ласкавим голосом каже поряд з вухом другого.
Отримавши дозвіл, швидко зняв верхню частину одягу відкриваючи гарний торс, груди та шию.  Приємно пестить частини тіла.
З вуст Сяо Сінчень вигукують солодкі, тихі стони.
– Може попросимо у Вей Усяня ці пігулки, а?~  Як думаєш?– не зупиняючись над своїм ділом.
– Занадто... рано...– ледве голосно не простогнав. 
На ранок, попрощалися і ті пішли до гори Луаньцзан.

/ Вирішила показати трішки особистого між цими двома.\

"Дві одружені пари з двух світів"Where stories live. Discover now