"Дві одружені пари з двух світів"

21 Розділ.

Се Лянь за порадою Ши Цинсюань, відправився до Сань Лань.
– Як там наш син?!– стурбовано підійшов ближче, а Інь Юй стояв за дверима спальні слухаючи розмову.
– Йому краще. Я прийшов сюди не через нашого малюка.– стурбовано сів.
– А через що?
– Тебе. Ти ж себе виниш, у всьому тому, хіба ні? Хуа Лей сказав, що він сам хотів піти погуляти і нікого не турбувати.– запропонував жестом сісти поряд.
– Я дуже розлючений на того хто це скоїв. Хтось, хто  нашкодив нашій дорогій дитині...– поклав голову на плече своєму Принцу.
– Я знаю. Тобі треба відволіктись, ти тренувався над правописом?
– Угу.– торкнувся губами плече.
Се Лянь повалив свого Короля Демонів на ліжко цілуючись, щоки почали палати червоним.
– Ге-ге? З тобою все добре?– здивовано глянув на нього.
– Так, я просто хотів... покращити твій настрій... Це занадто?
– Ні, що ти! Мені така честь отримувати від, ге-ге, кохання!– щасливо посміхнувся охопивши за талію.
Одна рука занурилася у м'яке волосся притискаючи до себе обличчя господаря. Ніжно, любляча, пристрасно затягує, ге-ге в поцілунки.
– У, ге-ге, добре виходить покращити настрій мені.– голосно за реготав. 

Лань Січень, Лань Ванцзі і Лань Ін грали на своїх інструментах приємну, заспокоюючи можу, створену для гарного сну. Двійнята, що лежали на одному ліжку почали засинати, обидва обійняли друг друга поки засинали. Приємна мелодія відгукувалася навіть за територією будинку. Така приємна для вух, м'яка, знімає всі негативні емоції, почуття, лікує душу. Повільно зменшувалась мелодія трьох гравців.
– Братику, дякую.– тихо прошепотів до свого улюбленого старшого брата.
– Завжди звертайтеся. Я ж теж частина нашої родини.– посміхнувся і після прощання пішов до себе.
Не встиг він зайти, як побачив темний силует, що стояв не рухаючись.
– Лідер Ордену Юньмен Цзян Чен. Радий зустрічі. А що ви тут так пізно забули?– питає ніби не знає.
– Пф, не кажи так тому з ким зустрічається, також тому хто сам і запросив мене до себе.– відвернув голово в бік, легенько червоніючи.
Увійшовши, Лань Січень вчепився в губи свого опонента стоячого поряд, а руки охопили талію, що тягнуть до свого теплого тіла.
– Тобі сумно. Я це відчуваю. Випусти емоції.
Згадавши про те, Цзян Чен за сказаним випустив їх, боляче за скиглив.
– Мій шрам знову кровоточить... Батько Фенмянь...  мати Юй Цзіюань...
сестричко Яньлі... вони... всі... мертві...– тихо, плачучи дивився в низ.
Поки Лань Січень не взяв на руку, сів на ліжко посадивши Цзян Чена собі на коліна, обличчям до себе.
– Ось чому я тебе покликав, повезло, що ти ще не повернувся назад до Пристань Лотоса.
Віддаючи багато поцілунків, витираючи річки сліз, не квапливо знімає верхній одяг, оновлюючи плечі, груди.
– Ей!? Ти можеш мене в такому стані...– не встиг договорити, як його обціловують починаючи з чола, закінчуючи грудьми.
Дві руки Лань Хуань ковзали по плечі і до шиї Цзян Чена, змушуючи підняти голову вище. Раптом лідер Ордену Юньмен Цзян відчув приємне покалування, але той не дозволяє дивитися, тримаючи шию разом із головою у верх.
– Так краще? Чи не достатньо?
– А...? Ще…~
Після своїх слів сліди укусів стало більше.
– Ммм...~

/ Знаєте, я подуиала. Можливо не треба якось серйозно лиходія додавати сюди? Я думаю, що цей фф буде переважно любовним, сповнений козанням і різними шипами.😉\