Я не був народжений щасливчиком

Розділ 30. Чесна книжечка

Даос зайшов до кімнати Сю Мей та направив свій інструмент на середину ліжка: «Тут є сліди ображених духів та відчувається енергія їнь».

Сю Мей не наважувалася увійти. Вона стояла біля дверей, на обличчі виднівся страх: «Воно тоді стало біля мого ліжка, закривавлене, з блідим обличчям...»

Згадка про ту сцену все ще її лякала.

Хоча вона уклала угоду з паном Є, але раніше ніколи не бачила привидів у реальному житті. Стикнутися з ними по-справжньому ніяк не порівняти зі звичайними розмовами – це було настрашніше, що вона коли-небудь бачила. Після пережитого Сю Мей у паніці відчайдушно шукала відчуття безпеки.

Даос простягнув руку і кілька разів провів у повітрі щіткою з кінського хвоста. Тоді він дістав із кишені мідний дзвіночок, постукав у нього двічі, після чого його помічник позаду подав йому миску із водою. Він взяв мідну монету з миски, прочитав заклинання, наповнене правдоподібними словами, і підкинув мідну монету в повітря, впіймавши її тильною стороною долоні.

Сяо Лі відкусив яблуко, спостерігаючи за роботою священика. Коли той пройшов прямо повз Джов Їна, стало зрозуміло, що ця людина не має справжньої сили, тому продовжувати спостереження не було сенсу.

За три укуси він доїв яблуко і вже збирався вийти, щоб поїсти нормально, як раптом завібрував його телефон. Він отримав повідомлення від Шень Ченьджи: «Нещодавно вийшла нова гра. Хочеш пограти?»

Сяо Лі надіслав "1", таким чином погоджуючись*.

*для слова "один" зазвичай використовують "ї (yī)", однак говорячи свій номер телефону або адресу, замінють на "яо (yāo)". Вперше така заміна відбулась серед військових, щоб уникнути непорозумінь під час поганого зв'язку (те саме було зроблено з цифрами 0, 2, 7, 8, 9), а також через те, що в різних діалектах ці цифри мали різну вимову. До повсякденного вжитку серед цивільних дійшло тільки 1. Далі від цього пішов нумераційний сленг, замінюючи одиницею схоже по звучанню слово 要 (yào) – хочу.

Шень Ченьджи: Ти вже обідав? Якщо ні, поїмо разом?

Цього разу Сяо Лі охоче погодився. Він домовився про місце зустрічі із Шень Ченьджи, викинув серцевину яблука та вийшов за двері.

Місце, яке Шень Ченьджи вказав, було не якимсь рестораном, а його домом.

Переведений з іншої школи учень – загадкова особистість, незалежна від інших. Так він зараз жив сам на останньому поверсі багатоповерхового будинку. Оздоблення його квартири було простим, переважно монохромним.