Я не був народжений щасливчиком

Розділ 48. Бонус для... футфетишистів?!

Поява цих вишитих черевичків ледь не до смерті налякала Ву Тяньї та Ю Чао. Ю Чао, який першим це помітив, відскочив назад і впав на землю, перекинувши стілець, який з гучним звуком вдарився об підлогу. У порожній кухні цей удар навіть відлунювався від стін.

Пара вишитих черевиків, здавалося, щось відчула, оскільки напрямок її гострих носків трохи змінився, вказуючи прямо на Ю Чао.

Відкоригувавши напрямок, червоні черевички знову протиснулися вперед, намагаючись проникнути на кухню крізь дверну щілину. Однак їхня верхня частина виявилася занадто широкою, тож поки цього зробити не вдавалось.

Проте це не змусило реінкарнаторів зітхнути з полегшенням, адже з безперервними зусиллями червоних черевичків тканина зверху потроху просувалася всередину. Як тільки вони успішно проникнуть на кухню, на всіх присутніх чекатиме тільки смерть. Ву Тяньї та Ю Чао були реінкарнаторами, тож як ніхто знали про це. Їм потрібно було вирішити: чи втекти, чи чекати смерті.

Порівняно зі старшими реінкарнаторами, які попри свій переляк ще мали енергію роздумувати, у молодої пари в головах було абсолютно порожньо. Після підтвердження того, що взуття перед ними справді не має ніг і рухається саме по собі, дівчина не знала, як зреагувати і просто стояла на місці з відкритим ротом, не в силах нічого сказати.

Хлопцю також було страшно, він коротко крикнув: «Аа! Це... Що це таке? Як це можливо?! В-врятуйте нас!!»

Ву Тяньї міцно схопила дівчину за плече й відтягнула її назад, притулившись до задньої стіни. Вона голосно повторювала, щоб заспокоїти себе: «Заспокойся, Ву Тяньї. Тобі треба заспокоїтися. Воно не увійде, воно не зможе увійти...»

Однак її бажання не збулося. Червоні черевички вдало втиснулися наполовину, залишалося ще трохи. Приклавши ще трохи зусиль, черевички нарешті повністю проникли до кухні.

Після того, як черевички увійшли, вони більше нікуди не рухалися, націлившись каблуком на залізні двері кухні.

Бліде світло кухні відбивалося на них, створюючи ілюзію, що вони зроблені не з тканини, вишитої червоним кольором, а з білого полотна, просоченого червоною кров'ю.

На очах чотирьох переляканих людей червоні черевички зробили кілька кроків вперед, наче до них наближалась невидимка, яка взулась у них.