Я не був народжений щасливчиком

Розділ 20. Тань Лі: У мене з'явився конкурент

Увага, тепер за перекладами та планами можете слідкувати у тґк "переклади ryouko san" (посилання в описі до профілю). Якщо вам тут не приходять повідомлення про нові розділи, то ласкаво прошу.

────────────────

Сю Їн порожньо подивилася на нього.

Сяо Лі продовжив: «Ти знаєш правду. То далі що?»

Сю Їн нічого не відповіла, але вже зрозуміла, що той мав на увазі. Навіть якщо вона вже знала правду, завдання досі не було виконано, тому що так звана гра з привидами ще не почалася.

Схвильоване серце Сю Їн наче облили крижаною водою. Вона відсунула волосся, що прилипло до її щоки, швидко налагодила своє мислення та змінила тон: «Ти маєш рацію, правда нічого не означає. Ти також розумна людина, тому пропоную працювати нам разом. Щоб показати щирість, я першою розкажу ту правду, про яку дізналась».

Далі вона розповіла свої припущення про сиротинець, яке повністю співпадало з думками Сяо Лі. Дитячий будинок, який вони бачили вдень – картинка минулого, вночі ж перед ними постає справжній його стан.

Джу Фей спонсорував сиротинець, однак при цьому таємно використовував його для здійснення певних незаконних дій. Вони відводили дітей-сиріт, які їм сподобались на перший погляд, до кабінету психологічної консультації на перевірку, після чого таємно ставили на них досліди. Якщо дитина мала гарну зовнішність або підходила під певні критерії, її віддавали на "всиновлення" та відправляли або в розкішні маєтки багатіїв, або в лікарні.

Так, якщо згадати позначки в стосі документів з кабінету консультацій, то діти, позначені трикутником, після звірки підходили до тієї групи, що відправлялась на чорний ринок. Галочка ж означала, що через гарну зовншність цими дітьми можуть зацікавитись багатії, які будуть використовувати їх, як свої іграшки.

Під довгостроковими контролем Джу Фея у цьому сиротинці Фенчен був сформований цілий підпільний промисловий ланцюг, що приніс йому величезні прибутки — доки по його голову не повернулись скривджені душі.

Тоді привиди перетворили дитячий будинок на справжнє пекло.

«Просто досі не з'явилася гра з привидами, згадана у другому завданні», — Сю Їн глянула на Сяо Лі, роздумуючи про те, що він йому до цього встиг розповісти: «Ти сказав, що грав у "хрестики-нулики" з привидом? Тоді це вже можна вважати грою з привидами? Невже рішення полягає в тому, щоб ми виходили в пошуках пригод наодинці, ризикуючи своїм життям?»