Я не був народжений щасливчиком

Розділ 34. Шерлоку, я не очікував від тебе такого!

Чорна скринька, що тихо лежала посеред підлоги, привернула увагу всіх. Ши Є відчув слабкість у ногах – у нього з'явилося бажання запхнути її назад у щілину, але не було достатньо сміливості доторкнутися. Таким чином, він міг тільки сховатися від неї в кутку.

Якби за дверима не було А Ґана, Ши Є негайно б вже втік.

Решта реінкарнаторів поводились так, ніби побачили в центрі привида. Вони розбіглися подалі від скриньки в центрі, здавалося, бажаючи зібрати Ши Є та чорну скриньку разом, щоб скинути їх зі скелі.

Сяо Лі прихилився до дверей і постукав по ним кісточками пальців: «Ти ще там?»

Реінкарнатори: ???

Кого ти запитуєш? За дверима А Ґан, який приніс цю чорну скриньку. Скоріш за все, він не людина, а привид. Як він міг вітати привида, як старого друга?

А Ґан вже збирався піти, але зупинився. Він обернувся й глянув на тонкі дерев'яні двері, не відповідаючи.

«Нічого. Я просто хочу запитати в тебе, чому саме Ши Є? Просто випадковість чи в ньому щось особливе?» — Сяо Лі нахилився до дверей, торкаючись дверного замка: «Якщо я скажу, що щось загубив, мені дадуть чорну скриньку? Як щодо того, щоб дати мені одну безкоштовно?»

Погляд Джу Їтіна стрибав то до чорної скриньки посеред кімнати, то до темноволосого підлітка біля дверей. Вислухавши слова Сяо Лі, він раптом захотів крикнути: «Що ти там загубив? Може, свою чесність?!»

По той бік дверей обличчя А Ґана було сховане в тіні. Оскільки він воскреслий труп, його обличчя не мало виразу, але в темних зіницях був натяк на збентеження. Напевно, він бачив занадто багато людей, які відмовлялися від чорної скриньки, але ще ніколи не зустрічав нікого, хто б проявив ініціативу попросити цю річ...

У цей момент він ніби став дідусем, який розвозить різдвяні подарунки на санях, а не лютим привидом, який прийшов, щоб забрати чиєсь життя.

Сяо Лі трохи почекав і, зрозумівши, що привид за дверима не рухається, він продовжив: «Здається, у тебе більше таких нема. Тоді ця чорна скринька має бути тією, що була у вступній сцені. Можеш відповісти на одне з моїх запитань? Вона приносить смерть чи смерть приносить її?»

А Ґан деякий час постояв за дверима. Серед темних хмар здалеку нявкнув кіт. Він пішов на звук нявкання, ніби прокинувшись від сну.