Магічна битва: реакції

🤭 Ви застрягли разом у маленькій кімнаті 🤭

Ви зачинились у маленькій кімнаті/застрягли у ворожому бар'єрі.

🌸Itadori Yuji🌸

Після невдалих спроб вибратися, нічого не залишалось, як змиритись із ситуацією, чекаючи на порятунок. І ви б просто чекали, якби не розмір цієї кімнатки, там ледь вистачало місця для однієї людини, не кажучи про двох.

- Потрібно щось робити, ми тут задихнемося! - у твоєму голосі посилювалася паніка.

Раптом в голові Ітадорі народився чудовий план, щоб відволікти та заспокоїти тебе. Хлопець почав діяти.
Його ніжні дотики та погладжування твого тіла справді виявились дієвими. Через деякий час твій страх повністю розвіявся.

🔨Kugisaki Nobara🔨

Втікаючи від проклятого духа, ви забігли у маленьку комору, металеві двері якої з гуркотом зачинились, змушуючи вас здригнутись від страху.

Дівчина навалилась на тебе всім тілом, притискаючи до твердої стіни. Затамувавши подих, ви дочекались поки прокляття покинуло будівлю. Тепер час вибиратись.
Саме у цей момент ви усвідомили, як виглядаєте збоку.

Руки Нобари розташувались на твоїх грудях, стискаючи їх від хвилювання. Намагаючись покращити ситуацію, дівчина опустила одну руку, яка, на жаль, застрягла поміж твоїх ніг.

- Краще зачекаємо на Мегумі... - слова досить тихо та невпевнено вилітали з твоїх уст.

- Навіщо? - голос Нобари був зовсім поруч, що змусило тебе трохи віддалитись, наскільки це було можливо.

- Щоб він нас звільнив. Ми тут застрягли і практично не можемо рухатись. - дивне запитання дівчини трохи розізлило тебе, невже вона не розуміла у якій ви зараз ситуації.

- А якщо я хочу залишитись тут з тобою надовше? - промовила Нобара, притягуючи тебе за комір шкільної форми.

🌑Fushiguro Megumi🌑

Хлопець знав, що потрібно робити, щоб вийти з бар'єра. Але коли ще йому випаде шанс побути біля тебе так близько? Тому Фушігуро вирішив просто непомітно насолоджуючись твоєю присутністю.
Вам довелось чекати Юджі. На його запитання, чому Мегумі сам вас не звільнив, хлопець лиш пожав плечима.

🔵Gojo Satoru🔵

Потрапивши у пастку прокляття, бар'єр одразу зменшився до крихітних розмірів, як тільки ви переступили через нього. "Не поворухнутись" - пронеслось у твоїй голові.

- Потрібно знайти вихід. - ти ледь витиснула із себе слова.

Важко розмовляти, коли тіло сильно стиснуте між хлопцем та бар'єром.
Але не варто жалітись, якщо для тебе це місце просто вузьке, то для Годжо воно ще й низьке. Бідоласі довелось схилитись над тобою та зігнути ноги, одна з яких опинилась між твоїми ногами. І це не найважче, що магу доводилось зараз терпіти...

👹Sukuna👹

Потрапивши у пастку із Юджі, у вас не було шансу вибратись звідти самостійно, але довго знаходитись у такому положенні ви не могли. Стояти було максимально незручно, кисню майже не залишалось, ноги затекли, до того ж це місце висмоктувало залишки ваших сил. Тому серйозна ситуація потребувала серйозних рішень.

- Напевно, потрібно викликати Сукуну. - невпевнено промовив Юджі.

Ти знала, що він це запропонує і тобі знову доведеться побачити нагле обличчя прокляття. Ще гірше події розвиватись не могли, але це ваш єдиний шанс на порятунок.

Сукуна або смерть. І буде нечесно не сказати, що ти на секунду задумалась над другим варіантом.

- Добре. - тихо зітхнувши, ти втомлено прикрила очі.

Юджі швидко віддав контроль над тілом Королю проклять, який з широкою усмішкою оцінював неприємну для вас ситуацію.

- Знову потрібна допомога? - від його зверхньої інтонації тобі тільки погіршало.

- Допоможи нам вибратись. Будь ласка. - стиснувши зуби, остання фраза особливо важко покинула твій рот.

Сил сперечатись зовсім не було.

- Ти мені не відплатила ще за минулий раз, пам'ятаєш? - прокляття не збиралось так просто "розкидатись" своєю допомогою, воно хотіло погратись з твоїми емоціями, що йому вдалось зробити.

Відчувши, як обличчя спалахнуло від злості, ти послала все і вирішила, що краще померти тут, ніж домовлятись про щось із Сукуною.

Втрачаючи зв'язок з реальним світом, твоє знесилене тіло сповзло по стінці, опираючись на землю.

🐟Inumaki Toge🐟

Відчувши небезпеку, хлопець обійняв тебе, намагаючись захистити своїм тілом. Саме у такій позі вас і стиснуло.

- З тобою все добре, Інумакі? - хлопець відчув гаряче дихання на своїй шиї.

- Лосось. - тихо пронеслось над твоїм вухом.

У повітрі повисла незручна тиша.

Ви навіть не намагались звільнити себе. Все спроби були б марними. Єдине, що залишалось, це чекати на допомогу ззовні.

Намагаючись поворухнутися, щоб прийняти більш зручну позу, ви із хлопцем стукнулись головами. У вас навіть не було змоги потерти місце удару. Але Інумакі все взяв у свої руки. Тобто, губи. І ніжно поцілував твоє чоло, де було пошкоджене місце.

Як же ти раділа, що навколо вас темнота і хлопець не бачить твого рум'яного личка.