ФФ 🌿 Садівник 3 🌿

12 2 2
                                    

Неприємний стукіт у двері вирвав тебе з теплих обіймів м'якої ковдри, змушуючи відкрити очі, які одразу ж примружилися від яскравого сонячного світла.

- Т/і. Іди снідати. - за дверима почувся голос мами.

- Йду!

Ліниво вставши з ліжка, ти привела себе в порядок, хоча так і не змогла замаскувати темні круги під очима. Можливо, сьогодні за сніданком до тебе буде більше запитань, ніж зазвичай.

- Давай проведемо день разом, Т/і. - радісно промовила мама, опускаючи зі сковороди апетитну яєчню на твою тарілку.

- Добре. - ти намагалася видавити із себе якісь емоції, але єдине, що ти зараз відчувала - це сонливість.

- Доброго ранку. - тато також спустився на сніданок, отже, батьки були вдома, це означало, що сьогодні ви проводитимете день у сімейному колі. - Чим це так гарно пахне?

- Це яєчня і тости з авокадо та шинкою.

Батьки почали вести бесіду про користь авокадо на організм людини, повністю ігноруючи твою присутність, що тебе неймовірно ощасливило. Бажання згадувати щось про вчорашню ніч не було, але почувши краєм вуха, що сьогодні до вас прийде садівник, ти одразу пригадала, що вчора зустрічалася із Гето. Очі округлилися, серцебиття пришвидшилося, з рук випала виделка, яка полетіла на стіл, дзвінко вдаряючись об край тарілки та повертаючи тебе до реальності.

- Люба, все добре? - промовила мама, забираючи виделку зі столу.

- Так, просто не виспалася, я піду приляжу.

- Іди, у тебе втомлений вигляд.
Криво усміхнувшись, ти помчала по сходах нагору. Светр! Якщо він є у твоїй кімнаті, то зустріч із Сугуру точно не була сном.

Розгрібаючи постіль на ліжку, ти побачила його, темно-сірий светр на замку, котрий тобі вчора дав хлопець.
Пазл вчорашніх подій зовсім не складалася у твоїй голові. Ти не могла скласти спогади послідовно, скільки б ти не намагалася нічого не виходило.
Перегляд фільму, прибирання кімнати, приготування обіду - це все не допомагало тобі відволіктися від думок, що вчора сталося між вами з Сугуру.
Хоча протягом дня спогади почали помалу повертатися, але вони були досить розмитими та неясними. Ти так і не змогла пригадати момент вашого прощання. Чи могли ви поцілуватися?

Краєм ока вловивши рух за вікном, ти побачила Гето, який поливав кущі білих троянд. Непомітно вислизнувши з будинку, ти нарешті дісталася до хлопця.

Магічна битва: реакції Where stories live. Discover now