Магічна битва: реакції

🤒 Ти захворіла 🤒 Турбота про тебе

🌸Itadori Yuji🌸

Грудна клітка важко здіймалася від найменшого вдиху повітря. Лежачи у ліжку вже декілька днів, тобі хотілося якнайшвидше одужати, щоб могти подбати про себе.

На щастя, у тебе є чудовий друг - Юджі, який не відходив від тебе з першого дня застуди. Від чемно виконував все, що ти просила і робив навіть більше, даруючи тобі тепло та підтримку у важкі хвилини боротьби із грипом.

Втомлений від всіх сьогоднішніх турбот, хлопець тихо сопів, лежачи біля тебе на ліжку. Це був вдалий момент, щоб порозглядати його красиве обличчя ближче.

Проте, напад сильного кашлю зірвав твої солодкі плани. Голосний звук змусив хлопця підірватися з ліжка.

- Тобі стало гірше? - Юджі оглянув тебе, намагаючись визначити причину посторонього шуму.

- Все нормально, просто кашель. - твої слова змусили хлопця розслабитися і він знову прилін на ліжко.

- Добре. Тобто не добре, що у тебе кашель, а добре, що тобі не гірше... - почав він виправдовуватися, вкриваючи вас двох теплим покривалом.

Його смішна поведінка змусила тебе засміятися, навіть попри твій стан.
Саме такою була ваша дружба з Юджі. Хлопець завжди тебе веселив, забираючи всі тривоги та даруючи спокій.

🌑Fushiguro Megumi🌑

Витираючи мокрий ніс, ти лежала в ліжку, вибираючи для перегляду фільм на телефоні. Знаючи, що сьогодні ти нікуди не йдеш, можна було розслабитися і зайнятися... лінощами, що ти і робила весь ранок. Але насолоджуватися вихідним було важко через набридливі симптоми застуди. Тіло боліло, нежить не давав спокою, а подразнене горло при кожному ковтанні змушувало кривитись.

Почувши стукіт у двері, ти нехотячи підійшла до них, щоб подивитися хто вирішив прийти з самого ранку. За ними стояв - Мегумі.

- Ти захворіла? - розглядаючи тебе з ніг до голови, Мегумі запустив руки в кишені своїх штанів, нахмурюючи темні брови.

- Дуже помітно? - ти сперлася на дверний косяк, голосно видихаючи.

- Ні, тобі чимось допомогти? - хлопець вирішив не акцентувати на твоєму хворобливому вигляді, хоча ти подобалася йому будь-якою.

- Ні, краще йди, щоб не заразитися. - ти розвернулася, щоб повернутися до ліжка, але похитнулася, втрачаючи рівновагу.

Міцні руки миттєво упіймали твоє тіло, рятуючи від падіння на тверду підлогу.

- Я краще залишусь. - промовив Мегумі, допомагаючи тобі дістатися ліжка.

🔵Gojo Satoru🔵

- Моя улюблена учениця страждає від грипу, а я дізнаюсь про це останнім. Я здивований і засмучений. - вчитель стояв на порозі твоєї кімнати, театрально надуваючи губки.

Ти лежала під ковдрою, з червоними від температури щоками, мокрі пасма прилипли до твого обличчя, а решта волосся було хаотично розкидане на подушці.

Тобі не дуже хотілося, щоб хтось бачив тебе у такому стані, тому ти розповіла про це тільки Нобарі, яка погано втримала язик за зубами.

Чоловік пройшов всередину кімнати, присуваючи стілець до твого ліжка та сідаючи на нього. У нього в руках була маленька аптечка, з якої він витягнув термометр.

- Тобі потрібно поміряти температуру. - ти нехотячи вилізла зі свого кокона з ковдри, ставлячи термометр під пахву.
Просидівши так 5 хвилин, ти витягнула його, дивлячись як темна лінія зупинилась на числі 38.

- Скільки там? - вчитель вигнув брову, дивлячись на твоє поникле обличчя.
Не дочекавшись від тебе відповіді, він потягнувся до термометра, забираючи його з твоїх рук.

- 38... - чоловік дав тобі таблетку і склянку з водою. - Випий її і лягай в ліжко. - Годжо забрав у тебе пустий стакан, допомагаючи зручно влягтися.

- Я побуду з тобою поки температура не спаде. - вчитель сів край ліжка, дивлячись, як ти від втоми провалилася у сон.

- Дурненька. Чому ти не сказала мені про це? Я завжди готовий про тебе попіклуватися. - прошепотів Сатору, торкаючись долонею твоєї гарячої щоки.

👹Sukuna👹

Твій грип приніс більше незручностей Сукуні, ніж тобі. Король проклять не знав як треба доглядати за людьми в такій ситуації, що його дуже злило. Але дивлячись на тебе, таку втомлену та знесилену, чоловік прийняв свою долю, допомагаючи з усім, про що ти просила.

- Ти голодна? - спокійним голосом промовив Сукуна, сидячи біля тебе на ліжку.

- Трішки. - ти покосилась на нього, дивуючись такій турботі з боку чоловіка.

Він встав з ліжка, мовчки покидаючи кімнату. Його не було достатньо довго. За цей час ти встигла подумати, що він залишив тебе одну, але через декілька хвилин двері відчинилися і ти побачила Сукуну, який незграбно намагався донести до твого ліжка піднос із їжею. Саме тут чоловік пошкодував про відсутність всіх своїх рук, які б йому зараз дуже знадобилися.

Від побаченого у тебе потекла слинка. На металевому підносі лежали апетитні тости з авокадо 🥑 та шинкою, і зелений чай.

Ти буквально накинулася на їжу, з'їдаючи все до останньої крихти.

- Дякую. - промовила ти з набитим ротом, спостерігаючи, як Сукуна прибирає після тебе на ліжку.

- Коли одужаєш, давитимешся моїм членом, а не тостами. - прошепотів він тобі на вушко, забираючи піднос з пустою тарілкою.