Магічна битва: реакції

🤭 Ти оп'яніла поруч із ними 🤭

🔵Gojo Satoru🔵

- Сатору, забери мене...

Це все, що почув вчитель на іншому кінці дзвінка. Ти вперше назвала чоловіка на ім'я, до того ж твій голос тремтів, що дало йому зрозуміти - ти у стані алкогольного сп'яніння. Годжо сів у машину, і знайшовши твоє місцезнаходження, направився прямо туди, ігноруючи червоне світло на світлофорах та й усі правила дорожнього руху. Страх, що з тобою може щось статися, порушував його самоконтроль, викликаючи багато негативних емоцій: злість, смуток та незадоволення.

Він знайшов тебе біля клубу, п'яну та сонну, з розмазаним макіяжем, але водночас таку милу і свою? Чоловік наблизився до тебе, піднімаючи на руки, як легеньку пір'їнку, ніби ти зовсім нічого не важила.

- Відпусти мене, збоченець. - не усвідомлюючи у кого саме знаходишся на руках, ти почала вириватися з міцної хватки чоловіка.

- Ти сама просила забрати тебе звідси. - Годжо посміхнувся, всередині пишаючись твоїм протестом, він радів, що його учениця могла дати відсіч незнайомцю навіть у такому стані.

Почувши знайомий голос, ти привідкрила очі, розглядаючи знайоме обличчя чоловіка.

Через алкоголь тобі було все одно, що між вами є різниця віці та статусі. Ти почувалася впевнено, не соромлячись своїх слів чи дій.

- Як я можу вам віддячити? - ти ледь чутно прошепотіла, міцніше притискаючись до грудей Сатору, відчуваючи його пришвидшене серцебиття.

- Більше не ходи в такі місця. Сама. - у голосі вчителя можна було почути нотки роздратування, які він намагався приховати, проте через надлишок емоцій йому це погано вдавалося.

- І це все? Можливо, ви хочете, щоб я вас поцілувала? - ти навмисно надула губки, піднімаючи погляд на обличчя сенсея.

Вчитель розсміявся, почувши від тебе настільки впевнену заяву.

- Ти не зможеш виконати моє бажання. - його погляд зіткнувся із твоїм здивованим обличчям.

- Ви погано мене знаєте, вчителю. - ти протягнула останнє слово, закусуючи нижню губу.

- Ти станеш моєю дівчиною?

Він знав, що завтра ти вже не згадаєш про цю розмову, тому боятися було нічого.

- Так. - тихо, але впевнено вирвалося з твоїх уст.

- Т/і, краще не давати обіцянок п'яною. - на обличчі вчителя знову розплилась усмішка, але всередині від твоєї відповіді все зжалось, змушуючи затамувати подих.